Якось я прибирав біля постаменту братської могили, коли до мене підійшли школярі і запитали: «Борисе Івановичу, а чому Ви тут прибираєте, хіба це ваш пам’ятник?» Я був шокований: діти не могли відрізнити пам’ятник від братської могили, живучи у рідному селі. Поспілкувавшись, я зрозумів, що діти взагалі дуже мало знають про Велику Вітчизняну, про загиблих дідів та прадідів. Це при тому, що у кожній родині були учасники війни.
На День Перемоги все менше людей виходить вшанувати пам’ять загиблих. Не тому, що ветеранів залишається менше, а тому, що дорослі не вчать дітей шанувати історію свого народу. Ми виховуємо покоління, байдуже до всього, що відбувається в Україні. Байдужість і безпам’ятство – страшні риси. Але ж у народу, який втрачає пам’ять про минуле, немає майбутнього. Це треба брати до уваги, оцінюючи і події сьогоднішніх днів на сході і взагалі в Україні, де гинуть сотні мирних людей, військових. І для того, щоб зупинити воєнні дії, потрібні розуміння, єдність, потрібна пам’ять про тих, хто не повернувся з фронтів минулих воєн.
Думаю, що в цьому вагома роль належить депутатам всіх рівнів. Саме ми маємо сприяти патріотичному вихованню молоді, збереженню і утриманню в належному стані братських могил, пам’ятників і меморіалів загиблих учасників війни – через вплив на громадськість, через безпосередню участь у всіх патріотичних заходах.
У нашому селі є братські могили та меморіальний комплекс, зведений за часів Героя Соціалістичної Праці Віктора Прокоповича Білоконя. Вони вже давно потребували ремонту, однак коштів у бюджеті бракувало. Але директор СТОВ «Лан» Анатолій Хортюк взяв фінансовий бік капітального ремонту братських могил та реставрацію меморіалу на себе. Це гідний приклад сина, батько якого був інвалідом Великої Вітчизняної. До речі, і мій тато теж воював, був у полоні разом з генералом Карбишевим. Він дуже часто вечорами розповідав про це. Таке не забувається.
Співпраця місцевого сільськогосподарського товариства і сільської ради на чолі з Сергієм Женгалом – добрий приклад для наслідування. Бо з допомогою товариств, які господарюють на полях, можна вирішити багато проблем сільської громади.
Наближається 2015-й – рік 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Я закликаю депутатів усіх рівнів, керівників товариств, підприємців, сільських голів, всі політичні сили, громадськість області звернути увагу на стан пам’ятників, братських могил, обелісків. Незважаючи на всі фінансові та політичні негаразди в державі, – не дати згаснути пам’яті про героїв та учасників Великої Вітчизняної! Безумовно, важлива фінансова сторона цього питання. Потрібні чималі кошти. Але я впевнений, що знайдуться небайдужі люди. У нашому районі, наприклад, такими є депутат Одеської обласної ради, директор товариства «АФ «Кодима» Микола Сорочан, депутати районної ради, очільники сільгосптовариств Василь Гук, Михайло Погорілий, Микола Тодоров та інші. Сьогодні з ремонтом пам’ятників допомагає народний депутат Леонід Клімов.
Поряд з нами живуть ветерани Великої Вітчизняної. Сивина лягла на їхні скроні. Зморшки, як дороги болю на обличчях. Вдивляйтеся в них, вдивляйтеся! Вслухайтеся в їхні голоси! Вище підіймайте стяг Перемоги, щоб ніхто не забув, як втрачали найдорожчих людей, як чекали першого дня без війни. Щоб ніхто не забув, як війна залишала за собою зранену землю, як 1418 днів і ночей йшли відважні воїни дорогами війни. А за плечима залишались перетворені в руїни 714 міст і 28 тисяч сіл рідної України. Йшли не шкодуючи себе, щоб перемогти.
Пройде час, не буде жодного ветерана ВВВ, але пам’ять безсмертна, як і кожен той солдат, що віддав своє життя за рідну землю. Тож закликаю всіх з почуттям відповідальності перед нащадками зустріти 70-річчя Перемоги. Думайте про майбутнє і вічно пам’ятайте те страшне лихоліття 1941-1945 рр. Вічним вогнем біля обелісків Слави говорять солдати: «Слухайте! Думайте! Пам’ятайте!» Тільки осмисливши трагедію минулих поколінь, ми зможемо оцінити щастя сьогодення, зупинити війну заради миру на нашій землі.
Борис НЕДБАС, депутат Кодимської районної ради, с. Серби
