Кто они, эти юные парни?

Три дні голова Балтської районної ради Віктор Сорока та директор сільгосппідприємства «Саражинка» Сергій Покотило відвідували поранених воїнів у госпіталях Дніпропетровська і селища Черкаського, а також у мобільному польовому госпіталі з Одеси, розташованому під Маріуполем. Всюди залишали гуманітарну допомогу, зібрану в Балтському районі волонтерами та безпосередньо С. Покотилом. Це харчові продукти, сигарети, предмети повсякденного вжитку. А ще – дитячі малюнки, які нагадуватимуть бійцям про тепло рідних домівок.

У розмові з начальником медичної частини та заступником начальника по роботі з особовим складом Дніпропетровського госпіталю з’ясували потреби медичного закладу, домовилися про подальшу допомогу, зокрема й медикаментами.

– Дуже сподівалися відшукати нашого земляка, старшого лейтенанта Михайла Сергійовича Шатайла, з яким обірвався зв’язок 31 липня, – розповів Віктор Сорока. – Один із бійців, Вадим із Харкова, розповів, що в бойову машину, де командиром був Шатайло і в ній же перебував сам Вадим, влучив снаряд із танка терористів. Вадима поранило, і він не бачив, що сталося з командиром. Офіційно – пропав безвісти. Плекаємо надію, що живий і повернеться додому. 

Кожна зустріч із земляками теплою хвилею огортала серця. Там же побачили балтянина Сергія Терехова. 

– Було якось ніяково нам, таким здоровим, серед поранених юнаків, – зізнався керівник. 

Але при спілкуванні зрозуміли, що ці хлопці не втратили сили духу і готові знову стати пліч-о-пліч зі своїми товаришами у двобої з тими, хто зазіхає на нашу землю.

Чоловіки мали намір відвідати земляків у зоні антитерористичної операції, але на блокпосту їх зупинили, повідомивши, що військова частина під перехресним вогнем – з російської території та з боку терористів. Тому повернули на Маріуполь, де й передали чотири бронежилети та п’ять касок воїнам із Балтського району. Також залишили бійцям передачі від їхніх батьків. Як пізніше повідомив Сергій Терехов, передачі отримали Максим Кічанов, Олександр Березький, Ігор Товстуха та Віталій Парфильєв. 

– Поспілкувавшись із учасниками АТО, я відчув гордість за наш народ. Де б ми не були, всі коридори заставлені харчовими продуктами. Медики говорили про повне забезпечення медикаментами. Щойно ми розвантажилися, під’їхали автомашини з інших районів і областей. Вивантажували продукти, медикаменти, візки. Горе  об’єднало людей. Щоправда, чули й таке: «…ваша українська армія...». Але ж наші хлопці воюють, щоб зрештою всім жилося спокійно... Один із бійців, росіянин із Миколаєва, говорить: «у мене в Росії більше немає братів – після всього, що сталося». Юнакові всього 19 років, а виглядає старшим на років 10. Рука й нога перебинтовані. Розповів, що бо­йовики вийшли на зв’язок по рації на їхню хвилю і попросили припинити вогонь та зробити коридор для вивезення поранених. Українські військові виконали прохання, а коли почали вивозити своїх, терористи відкрили вогонь; тоді юнака й було поранено, схвильовано переказує розповідь В. Сорока.

Хто вони, ці юні хлопці? Безперечно, патріоти своєї Вітчизни. Їм би обіймати коханих, зустрічати мирні світанки, сіяти, жати, дбати про дітей. Але зараз вони рятують свою державу, її цілісність, її волю. І велику допомогу їм подає населення, зокрема з Балтського району.

Допомога нашим Збройним силам, пораненим – приклад всенародної дії заради загального порятунку.

P.S. Поки готувався матеріал, з Балти під Маріуполь, до мобільного польового госпіталю відправлено морозильну камеру та холодильник, на кошти (10 тис. 400 грн), зібрані громадою району; основна сума – від медичних працівників. 

Фото для «ОВ» передав В. Сорока

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті