У серпні цього року ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» загалом погасило заборгованість за зарплатою як плавскладові – морякам і річковикам, так і працівникам берегових підрозділів.

Точніше: усі виплати гривневої частини зарплати зроблені повністю. За валютою залишився невеликий «боржок». Як говорить голова профспілкового комітету пароплавства Віталій Татарчук, заборгованість, яка ще наприкінці 2012 року виходила за межі 2,2 мільйона доларів, тепер скорочена приблизно до 350 тисяч. Цю суму можливо покрити з нинішніх доходів підприємства. 

Ситуація, що склалася в УДП протягом кількох попередніх років, була настільки тяжкою, що наслідків її не вичерпано досі. Так, довелося скоротити робочий тиждень, і майже півтора року пароплавство працювало на дві третини від своїх можливостей. Це було відхиленням від законодавчих норм. Люди перебивалися без зарплати по 6-8 місяців. Матеріальна допомога виділялася тільки у виняткових випадках, якщо на це було рішення профспілки.

Невиплата зарплати призвела до заборгованості перед Пенсійним фондом. Туди подавалися дані про зроблені відрахування, але не надходили реальні гроші. І ті, хто йшов на пенсію, до цього напрацювавши в пароплавстві достатній страховий стаж, фактично нічого не одержували на руки. Також не проводилися платежі прибуткового податку із зарплати. Питання соціальної забезпеченості набували віртуального характеру. Волею-неволею не дотримувалася ціла низка положень Колективного договору. 

Керівництво підприємством проходило під пресом прокурорського нагляду, моральний клімат наелектризовували нескінченні перевіркові комісії. Об’єктивні обставини, що привели пароплавство до авралу, конт­ролерами до уваги не бралися. На жаль, вищезгадані установи знову звалили на плечі УДП гору штрафних санкцій і пеней у розмірі 18 млн гривень. Перед керівником пароплавства Д. Бариновим стоїть нове нелегке завдання: ініціювати питання про списання цих фінансових претензій. 

А тому зарано стверджувати, що розрахунки по заборгованостях є гарантією стабільності й на майбутні роки. Поки що не настільки значними є й обсяги вантажів, на перевезення яких вдалося укласти контракти. 

Підприємство здатне працювати набагато інтенсивніше. І в цьому В. Татарчук вбачає збадьорливі чинники. Справді, влітку на ринку перевезень відбулося помітне пожвавлення. Цілий ряд вантажовласників взяв судна Українського Дунайського пароплавства в чартер для довозу клієнтурі зернових, вугілля, добрив, руди.

– Відступають у минуле тяжкі спогади про кризу й застій, що паралізували нас у 2008-2011 роках. Сьогодні ми ввійшли в режим поточних виплат, – констатує профспілковий керівник. – Також настав час згадати про такий соціальний привілей, як виплата додаткових нарахувань за вислугу років. Вона починається з п’ятирічного стажу. І пропорційно в частковому відношенні наростає для старожилів, що працюють в УДП по 10, 15 і більше років. 

Перша «п’ятирічка» є свідченням припливу нових кадрів.

Зокрема, у бесіді за круглим столом Д. Баринов відзначив, що екіпажі мають поповнюватися молодими фахівцями. Особливо з огляду на перспективи запланованого розвитку УДП.

– Ми хочемо відродити кадетську програму щодо проходження практики на суднах УДП. Тоді курсанти здобуватимуть навички флотської роботи безпосередньо там, де зможуть потім працювати, – сказав він. – Зарплата в УДП – одна з найвищих серед судноплавних компаній, наявних на Дунаї. Поступаємося хібащо тільки австрійським. Показово й те, що ми платимо валюту з моменту закриття кордону аж до його відкриття. Коли судно опиниться в українських водах, відбувається переведення на гривневу зарплату.

В інших же пароплавствах оплата у валюті дається тільки за ходовий час. А стоянковий не оплачується. Під час стоянок – хоч планових, хоч вимушених – члени екіпажу одержують лише 30% окладу. 

Уже зараз у ПрАТ «УДП» відбувається «точкове» приймання людей по окремих спеціальностях. Так, є попит на рефмеханіків, електромеханіків. Звичайно ж, потрібні капітани та стармехи. Залишається тільки додати по-морському: «Так тримати!».