Як відомо, Гітлер та його найближче оточення, поряд із розробкою військово-стратегічних планів, підготували програму жахливих злочинів на випадок окупації країн Східної Європи та Радянського Союзу. Було складено план «Ост», що передбачав масове знищення населення, перетворення його на рабів. Біснуватий фюрер заявив: «Ми повинні винищити населення – це входить у нашу місію охорони німецького населення. Нам доведеться розвинути техніку винищування населення. Я маю право знищувати мільйони людей нижчої раси…». У травні 1941 р. уряд фашистської Німеччини ухвалив директиву, якою пропонувалося негайно розстрілювати всіх, що опираються «новому порядку». А 17 червня Гітлером було віддано наказ про право німецьких солдатів грабувати радянське населення й винищувати його. Офіцерам ставилося в обов’язок застосовувати будь-які каральні заходи до мирних жителів, гнати їх на каторжні роботи до Німеччини, спалювати села й міста. Тільки через концентраційні табори Дахау, Заксенхаузен, Бухенвальд, Флоссенбюрг, Освенцим, Берген-Бельзен, Дорп, Майданек, Нойенгамме та інші пройшло 18 мільйонів чоловік, із яких загинули 11 мільйонів.
Гітлер сформулював основи окупаційної політики у своїй директиві із трьох пропозицій: «Необхідно звести слов’ян до мови жестів. Жодної гігієни, жодних щеплень. Тільки горілка й тютюн».
Про те, як здійснювалася така звіряча політика фашистів, відомі тисячі й тисячі неспростовних фактів. Про деякі з них було розказано в червоноармійській газеті «Сталинское знамя» від 26 грудня 1944 р. у кореспонденції «Підприємства смерті» під рубрикою «Воїне, пам’ятай про це!». Таке не можна забувати й нам, що нині живемо в незалежній Україні.
«Надзвичайна державна Комісія встановила, що у Львові та інших районах Львівської області німецькі загарбники винищили близько 700 тисяч радянських людей, а також підданих Чехословаччини, Югославії, Голландії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки, привезених із концентраційних таборів Німеччини.
Німці вдалися до найвигадливіших катувань арештованих. У двір будинку № 8 на вулиці Артишевського в липні 1941 року есесівці привели 20 чоловік. Серед них були 4 професори, адвокати, лікарі. Гітлерівці примусили їх язиком і губами мити сходи в під’їздах чотириповерхового будинку, а потім зібрати губами в одне місце сміття надворі. Після цього 5 чоловік із них вивели за місто й розстріляли.
Розслідуванням установлено, що в перші ж місяці окупації німці заарештували та вбили у Львові понад 70 найвизначніших діячів науки, техніки й мистецтва.
Комендант табору оберштурмфюрер Вільгаус заради спорту й задоволення своєї дружини й дочки систематично стріляв з автомата з балкона канцелярії табору в ув’язнених, що працювали в майстернях, потім передавав автомат дружині, і вона також стріляла. Іноді, щоб зробити приємне своєї дев’ятирічній дочці, Вільгаус змушував підкидати в повітря 2-4-річних дітей і стріляти в них. Дочка аплодувала й кричала: «Тату, ще, тату, ще!», і він стріляв.
Ув’язнені в таборі винищувалися без будь-якого приводу, часто на парі. Комісар гестапо Вепке посперечався з іншими катами про те, що одним ударом сокири розрубає хлопчика. Ті йому не повірили. Тоді він упіймав на вулиці 10-річного хлопчика, поставив його на коліна, змусив скласти руки долонями разом і пригнути до них голову. Примірявшися і поправивши голову хлопчика, кат сокирою розрубав дитину вздовж тулуба. Гітлерівці гаряче вітали Вепке, міцно потискували йому руки, хвалили.
Тортури, знущання та розстріли німці виконували під музику. Для цього вони організували спеціальний оркестр із ув’язнених і запропонували скласти особливу мелодію, яку назвали «танго смерті». Незадовго до ліквідації табору німці розстріляли всіх оркестрантів.
Загалом у Янівському таборі фашисти розстріляли понад 200 тисяч мирних радянських людей. У центрі міста Львова, на території фортеці, іменованої «Цитадель», був концентраційний табір для військовополонених. За час існування цього табору в ньому утримувалося понад 280 тисяч військовополонених, із яких від голоду, хвороб, катувань і розстрілів загинуло понад 140 тисяч.
У зв’язку з успішним наступом Червоної Армії гітлерівський уряд і військове командування вжили заходів для того, щоб приховати свої жахливі злочини. Витягнуті з ям тіла вбитих укладалися на спеціальних майданчиках і штабелях від 1200 до 1600 трупів у кожному. Трупи обливалися смолою, бензином і спалювалися. Попіл і залишки костей просівалися через спеціальне решето з метою збирання золотих предметів – коронок, зубів, кілець, годинників. Таким чином було «висіяно» і відправлено до Німеччини 110 кг золота.Надзвичайна Державна Комісія виявила винуватців усіх цих кошмарних злочинів. Це – гітлерівський уряд і його рейхсміністр Гіммлер, що неодноразово приїжджав до Львова для інспектування та перевірки діяльності заснованих із його волі «підприємств смерті». Це – багато інших великих і малих гітлерівців.
Усі вони мусять понести сувору відповідальність за свої жахливі злочини.»
