– Такий дуальний результат породжений неграмотним проведенням фумігації вантажів на суднах і в портах. Як би тепер, після березневого рішення Верховної Ради України про скасування ліцензії на цей вид діяльності, як гриби, не стали виникати «ліві» фумзагони, – стурбований керівник відділу небезпечних, фумігованих вантажів і аварійних ситуацій ДП «УкрНДІ медицини транспорту» професор Євген Білобров.

хто до лікарні, а хто…

У хроніці зерноперевезень чимало прикладів, коли від неправильно проведеної процедури зі знезараження зерна тяжко страж_дали й екіпажі суден, і докери. Ще в Чорноморському морському пароплавстві фумігація для одних моряків часом закінчувалася лікарняними ліжками, інших уже ніщо не могло врятувати. 

І сьогодні через неправильне застосування фумзагонами фосфіну в портах Чорного моря загинули 9 чоловік і 36 потрапили до реанімації. За виплатою страховок загальний збиток від помилок фумігаторів склав майже 830 тис. доларів. 

Незважаючи на зовнішню простоту роботи (кинув у трюм таблетки, що виробляють отрутний газ фосфін, який знищує шкідників, – і подався геть), авральна ситуація можлива з кожним черговим прибуттям фумзагону на завантажений балкер. Але відповідальність фумігаторів не обмежується тим, що від них залежить цілісність дорогого продовольчого вантажу. За відсутності належної підготовки вони можуть мимоволі перетворитися на похоронних диспетчерів. У трюми закладається до 800 кг фуміганту. При витоках газу – це доза величезної вбивчої сили.

В українських портах кількість приватних фумігаційних фірм і фірмочок перевалила за 120.

Але при цьому з'ясовується, говорить професор, що чимало представників армії фумігаторів не чули про Регістр «Верітас», не знають конструктивних особливостей судна, систем вентиляції, герметизації трюмів. Погляд на балкер як на плавучий склад зерна вкрай не професійний. 

Ненавчені фумігатори небезпечніші за шкідників 

У Херсонському порту торік було 14 фумзагонів, але працівники тільки чотирьох із них пройшли спеціальне навчання.

– В інших портах картина схожа, – підкреслює Є. Білобров. 

Очевидно, тому, що більшість фумігаторів працювали на основі ліцензії Міністерства аграрної політики та продовольства України й дозволу служби карантину рослин. Але – не морських організацій! 

– Це люди від сохи. Для роботи морського фумзагону потрібні сертифікати допуску до роботи з отрутохімікатами у специфічних умовах порту й судна. Потрібні методика й розписана по етапах технологія фумігування. Потрібні документи, що визначають критерії безпеки. Потрібно, щоб загони на борту і портова влада, портові СЕС, екологічна служба не жили, як лебідь, рак і щука, а взаємодіяли.

Потрібна нова інструкція з технології знезараження фосфінами зернових та інших сільськогосподарських вантажів. Колишня, актуальна 1999 року, сьогодні марна, як фількина грамота, особливо на іноземних суднах, – говорить учений.

Тонкощів роботи з небезпечними вантажами фахівців морського та річкового транспорту України вже п'ять років навчають в Інституті післядипломної освіти в Одесі. А також на Курсах морської фумігації. І що ж? 

– Сертифікати-допуски мають 124 члени фумзагонів, 152 інспектори портнагляду та служби капітана порту. Із працівників Головного управління санепідслужби сертифікований тільки один фахівець! – розводить руками Є. Білобров. – При цьому без підпису ненавчених «спеців» СЕС жоден зерновоз не вийде з порту. 

Аптечка врятує 

– Екіпаж має бути забезпечений приладами виявлення отруйного газу, засобами індивідуального захисту. Тут не обійдешся застарілими протигазами, з часів очаківських, і ерзац-аптечкою зразка 1999 року. Члени морського фумзагону повинні вимагати від капітана, щоб екіпаж знав правила перевезення зерна й на борту були засоби газоаналізу та захисту. І найголовніше – спеціальна сучасна аптечка з подання домедичної допомоги при отруєнні фосфіном на судні, – говорить Є. Білобров.

І показує компактний «погрібець» із новітніми препаратами проти фосфіну. 

– Тільки на флот усе одно постачають старі непридатні аптечки, – шкодує Є. Білобров.

Так, завдяки наполегливості УкрНДІ морської медицини при фумігації за останні п'ять років на українських суднах не було жодного випадку отруєння та загибелі водників. 

Але не прояснено, яка в цьому бізнесі роль морських агентів із забезпечення суден тими ж засобами газозахисту? Яка організація повинна вимагати від фрахтувальника, відправника або капітана за три дні до входу до порту подання повідомлення, що на судні, яке йде по зерно, дотримано критерії безпеки? Яка відомча структура в Україні перешкодить заходам до своїх портів старих підстандартних суден, не підготовлених до перевезення та фумігації зерна? Питання залишаються поки що без відповіді…