Вщухли пристрасті довкола бою 3 червня. Тоді 28-ма окрема механізована бригада, неофіційно та звучно іменована Одеською, відбила атаку бойовиків. Не легендарна 95-та, 79-та або 93-тя. А Двадцять восьма. Та сама, яку нещадно критикували в літню кампанію 2014 року. А зараз Одеська бригада мужньо та вміло билася на рубежах біля Мар’їнки й відкинула ворога зі втратами.
У нашій області чимало людей, яких можна назвати путінофілами. Живучи в Україні багато років (а хто – й ціле життя), одержуючи зарплату і пенсію, а дехто – й інші доходики, ці люди свято ненавидять свою країну. Не тому, що українська мова та Бандера. А тому, що Україна просто є на карті. Ненавидять, і годі.
П'ятнадцять років тому щастя їм додалося. У колись братній країні президентом обрали Володимира Путіна. Ось він, новий генсек-імператор, раділи визріваючі путінофіли. Відновить велику країну! Вперед, товариші!
Коли Росія вторглася в Крим, наші путінофіли раділи. Хто вголос, хто нишком. Мовляв, дочекалися. Потирали руки – ось-ось затріщить, розсиплеться Україна. Ось-ось доблесні російські танки проїдуть по Дерибасівській.
Не дочекалися.
На Донбасі почалася війна. Після цього путінофіли поділилися на дві групи. Одні зрозуміли, що перетворювати міста і села Одещини на Дебальцеве та Широкіне заради торжества божевільної ідеї «русского міра», м'яко кажучи, собі на шкоду. Другі цього не зрозуміли й досі чекають.
Але є у них на шляху, у сидільців цих, три заслони, три своєрідні Мар’їнки. Тихих, але важливих.
Мар’їнка перша. Наші правоохоронці нарешті стали працювати жорстко, на випередження. Щойно запахне сепаратизмом, щойно з'явиться якась фейкова «народна рада», заходи вживаються негайно. І правильно. Бо в березні-квітні 2014-го реверанси з сепаратистами зле скінчилися. Досюсюкалися ми тоді, допереговорювалися до біди.
До речі, а ви помітили, що зі втечею проросійських атаманчиків за кордон в Одесі стало якось спокійніше? Тепер позбавити б місто від вибухів...
Мар’їнка друга. В нашій області різко проявився патріотичний сегмент суспільства. Найменша політична тривога – відразу з'являються активісти Євромайдану. Тобто потенційні палії війни бачать, що є люди, готові їм протистояти.
При цьому патріотизм не мусить стати ширмою для політичного й економічного шантажу. Не можна використовувати гасло «Єдина Україна» для того, щоб затуляти рота опонентові (не сепаратистові, а просто опонентові) або вирішувати комерційні питання.
Мар’їнка третя. Народ має бачити армію. І він її побачив. Урочисті зустрічі фронтовиків, що повернулися із зони АТО, широко висвітлюють мас-медіа. Та й військові навчання в нашій області нині проходять дуже часто. Що більше їх, то краще. Спокійніше. І гарячі голови остуджує.
Ну і, звичайно, Одеса чекає нових бойових кораблів.
Ось такі у нас Мар’їнки.
Передаємо вітання та подяку нашим воїнам, особливо – землякам з 28-ї Одеської. Тримайтеся, хлопці. Чим можемо – допомагаємо. Головне, не даємо ворогу вдарити вам у тил.
