Кількість пасажирів, які користувалися в цьому літньому сезоні послугами Одеської залізниці, зросла в порівнянні з літом минулого року на 15%
Це зрозуміло у зв’язку зі зменшенням пасажиропотоку в Кримському і Донецькому напрямках. І тільки? Може, приріст забезпечений також здешевленням квитків або поліпшенням якості сервісу?
Ціни на проїзд піднято і, напевне, не востаннє. А комфорт?..
«Він створений відкриттям додаткових квиткових кас. Також переглянуто графіки їхньої роботи з урахуванням чинного розкладу, – повідомляє начальник служби пасажирського господарства Віктор Іванов. – Оновлено візуальну інформацію для пасажирів. Про наявність вільних місць у поїздах можна довідатися, подивившись на електронне табло. Відредаговано тексти оголошень по гучномовному зв’язку».
Далі ще ефектніше і… незрозуміліше: «Перевірено технічний стан термінального устаткування, ліній зв’язку, дублюючих моніторів, переговірних пристроїв і архіваторів мовлення».
Справа в тому, що відповідь на запитання редакції вдалося одержати тільки в письмовій формі за офіційним запитом. Такий порядок на Одеській залізниці. На розмову з відповідальними особами генеральне керівництво добро не дає. До заочного спілкування застосовні відомі рядки К. Симонова: «В письмах все не скажется и не все услышится…». Недоступність прямого спілкування зберегла враження, що залізниця залишається «державою в державі».
Чи багато дало пасажирові з валізами та візками-«кравчучками» те, що «на Одеському вокзалі 3-тю посадкову платформу подовжено на 18,8 погонних метрів»? Як розшифрувати казенне формулювання, що «це дало змогу забезпечити приймання пасажирських поїздів, які курсують максимально можливими схемами». Створюється враження, нібито відповідь навмисне дається особливою «залізничною» мовою. І середньостатистичному користувачеві, щоб не видавати свою неосвіченість, нічого не залишається, як разом із начальством порадіти новим «схемам».
Наскільки подорожанам полегшало від того, що платформу «викладено 47 кв.м тротуарної плитки»? Жінки, наприклад, скаржаться, бо у щілинах застрягають і псуються каблуки. Котити валізи на колесах по такій нерівній поверхні незручно. Плитки через якийсь час починають тріскатися й кришитися через перепад літніх і зимових температур. Чи потрібні вкладення коштів у деякі будівельні роботи, що фігурують як позитив у звітах, а також – рядком витрат у кошторисах?
Газета пише для громадян – неспеціалістів. Багато хто з них – пасажири. Їм цікаво знати про зміни в розкладі, про нові маршрути, якщо такі є. Чи влаштує читача відповідь типу: «Залежно від пасажиропотоку поступово введено 3 (три) пари додаткових поїздів на Білгород-Дністровському напрямку»?
Сяде читач на лавці в надії знайти відомості про насущні для себе питання і побачить: «Для організації приміських пасажирських перевезень у весняно-літній період 2015 року проведено роботу з розробки графіку руху поїздів на 2015-2016 роки, – повідомляє начальник служби приміських пасажирських перевезень Юрій Мельник. – У середньому по дорозі курсують 56 пар приміських поїздів». Прочитає й задумається: це багато чи мало? Звіти багаті на цифір, але бідні на аналітику.
Зважити на становище залізничників допомагає інформація про їхні проблеми, пов’язані з відновленням матеріально-технічної бази. Так, за останні вісім років моторвагонний рухомий склад не оновлювався. Усі ми люди й розуміємо, що ремонт доріг не проводився і тим більше не придбалися нові вагони у сьогоднішніх умовах. І класичний сервіс при нинішній економіці забезпечувати важко.
Коли місяць тому складався запит, лавок на Одеському вокзалі було мало. Пасажири, очікуючи свого поїзда, сиділи на валізах, на бетонних цоколях стовпів. Тепер (хронологічно це збіглося із проявом інтересу газети до роботи вокзалу) встановлено 38 перонних лавок. І, схоже, на галереї немає голубів, які гніздилися зверху саме над лавками. Ще б можна було розташовуватися громадянам «у 4-х залах очікування на 460 посадкових місць». Але у листі не вказано, чи всі пасажири мають безкоштовний доступ у ці зали.
Головне – пояснювати людям те, що діється, по-людськи, а не забивати казенною мовою звіту. Люди й самі хочуть вірити у зміни. Тим більше що ясно сказано: «Надання послуг перебуває в постійній динаміці».
