Це одна з останніх фраз, сказаних Олександром Івановичем Черненком перед тим, як він поклав своє життя за Україну.
У той день 56-річний боєць АТО загинув далеко від своєї домівки як герой. Разом зі своїми побратимами він піднявся, аби відбити атаку диверсійної групи поблизу селища Піски Донецької області. Воїни молодшого віку говорили Олександру Івановичу, мовляв, залишайтесь у безпечному місці – що не кажи, а роки беруть своє. Та боєць Черненко навіть слухати не захотів, лише промовив: «Е ні, хлопці! В бій ідуть і старики». Нарівні з усіма кинувся захищати рідну землю. Та ворожа куля вмить обірвала його життя.
Минув рік. Але у рідному селі Новоборисівка Великомихайлівського району про сільського вчителя Олександра Івановича Черненка не забувають. Його веселу вдачу та життєрадісність пам’ятають і дорослі, й діти. А нещодавно колектив школи ініціював встановлення меморіальної дошки на честь мужнього земляка.
По допомогу в цій справі вчителі звернулися до випускника школи Юрія Вікторовича Яловчука. Нині він – успішний сільгоспвиробник, очолює потужне ТОВ «Колос». І хоч живе та трудиться у селі Кірове, ніколи не відмовляє своїм колишнім односельцям у підтримці.
На урочисте відкриття прийшло багато люду. Школярі під керівництвом своїх наставників підготували надзвичайно зворушливий мітинг. Слова, що торкалися найболючіших струн душі, викликали у всіх виступаючих сльози, які не давали можливості сказати все те, що люди відчували в той момент. Перемагаючи емоції, до вдови, дітей та онуків Олександра Черненка звернулися його земляки, зокрема й учасники бойових дій. У скорботі всі запалили свічки пам’яті про полеглих патріотів і поклали квіти біля меморіальної дошки.
– Олександр Іванович Черненко – дуже достойна людина, найкращий приклад того, яким має бути справжній захисник України, – сказав учасник бойових дій у зоні АТО Олександр Трофімов. – Він пішов на війну добровольцем, хоч йому декілька разів відмовляли, зважаючи на вік та стан здоров’я. Я вважаю, що на меморіальну дошку треба нанести ще й нагороду, яку заслужив наш герой. Адже указом Президента він посмертно удостоєний ордена «За мужність» третього ступеня. Сьогодні багато говорять про мужність, але краще це довести особистим прикладом. Так, як це зробив Олександр Черненко. Вічна йому пам’ять.
