Сьогодні Ізмаїльський морський торговельний порт переживає серйозні проблеми: старіє придбана ще в радянський час техніка, потребує капітального ремонту причальна стінка... Однак керівництво підприємства дивиться в майбутнє з оптимізмом. Адже є всі підстави вважати, що найскладніші роки вже позаду. Також тут упевнені, що з працездатним і високопрофесійним колективом, який зараз склався в порту, до снаги будь-які завдання. Зокрема і щодо збільшення обсягу вантажоперевезень і підвищенням продуктивності праці. На доказ цього прогресу можна послатися на виконання річного плану ще у вересні.
Складові прогресу
– Високих результатів удалося домогтися, завдяки завзятій роботі всіх членів колективу, – розповідає директор ДП «Ізмаїльський МТП» Андрій Єрохін. – На жаль, є цього року падіння за вугіллям: відставання порівняно з 2014 роком – 300 тис. тонн. Падіння вивантаження твердого палива частково вдалося компенсувати імпортним вантажем. Насамперед – вапняком, який використовується в металургійній промисловості.
Адміністрація порту поставила перед собою завдання провести ряд переговорів для створення вантажопотоків між підприємствами, об’єднаними в корпорації. У результаті на сьогодні ми вийшли на 100-120 тисяч тонн на місяць. Хоча стартували із сорока тисяч. Ідеться переважно про сировину та продукцію металургії. Напрямки – Сербія, Угорщина, Австрія.
До речі, за підсумками дев’яти місяців підприємство вже відвантажило 1 млн 72 тис. тонн окатків (для порівняння: за той же період торік – 231 тис. тонн).
Таким чином, уже на початок вересня порт виконав річний план за товарообігом, переробивши 3200000 тонн вантажів. До кінця грудня підприємство планує вийти на показник 4400000, що означатиме близько 130 млн грн доходу. А це вчасно виплачені зарплати, соціальні гарантії, відрахування до бюджетів усіх рівнів.
Перспективи
– Ми – порт на річці, і впритул залежимо від рівня води в Дунаї, – говорить Андрій Юрійович. – Завдяки днопоглиблювальним роботам, які проводила АМПУ навесні цього року в акваторії порту, ми не зупинилися. Румунський напрямок вантажить баржі на повну осадку, і у нас би вони просто не пройшли. Зараз ми вантажимо судна класу «річка – море» металобрухтом. Чекаємо також ухвалення закону про приватизацію, тоді й можна буде говорити про конкретні штрихи майбутнього розвитку.
Андрій Єрохін наголошує на тому, що зараз підприємство інвестує саме в себе. Вже цього року планується придбати нову техніку і зробити капітальний ремонт портальних кранів. Завершено роботи з модернізації одного з них. І якщо на наступний рік удасться залишитися на таких же фінансових показниках, то буде зроблено ще більше – придбають новий портальний кран і відремонтують п’ять старих.
Кадрова політика
Так само, як і в Українському Дунайському пароплавстві, тут діє програма з омолодження кадрів. Адже саме молодим фахівцям вирішувати, яким буде завтрашній день порту. Підприємству потрібне нове покоління з активною життєвою позицією, яке готове обстоювати свої погляди, має сучасні знання, потенціал, здатне забезпечити розвиток містотворчого підприємства в Ізмаїлі.
Програма реалізується в досить м’якій формі: коли пенсіонер-портовик виходить на заслужений відпочинок, то він одержує кілька грошових окладів. Ці суми можуть варіюватися від 60 тис. до 250 тис. гривень, залежно від обійманої посади, виробничого стажу, заробітної плати. Якщо людина за три місяці до настання пенсійного віку дає згоду вийти на заслужений відпочинок, вона одержує цю суму. Якщо ж ні – гроші не виплачуються.
– Працівник порту, який одержує профільну вищу освіту, має право на безпроцентну позику на рік. Адже кваліфікований молодий фахівець – це майбутнє підприємства, – відзначає Андрій Єрохін. – Водночас я згоден, що й досвідчений працівник – запорука стабільності. Загалом, я за поєднання молодої енергії та багаторічного досвіду, який має передаватися послідовникам.
