Знищений цвинтар

Вивчаючи метричні книги Благо­віщенської церкви біля Чумки в Оде­сі, я довідався, що на території Будинку піклування про сиріт був сиріт­ський цвинтар. У 1859 році там служив священик Микола Невод­чиков, який згодом був пострижений у чернецтво та став єпископом Єлисаветградським (з 1880 року), потім архієпископом Кишинівським і Хотинським Неофітом (з 1892-го по 1898 рік). 

Колись на цьому цвинтарі була Успенська каплиця, освячена 1858 року. 

Метричні книги, зокрема, зберігають свідчення про поховання 16 лютого 1859 року померлого чотирирічним вихованця Іоанна та 53-річної Меланії Леонової, 12 травня – півторарічної Ольги, 17 жовтня – 105-річної Домни­кії Костянтинівни, 5 листопада – 50-річної Марії Феодоро­вої та 60-річної Агафії Мартинчен­кової.

Тепер на місці старого цвин­таря розміщаються кон­серв­ний завод дитячого харчування, залізниця та склад­ські приміщення по вулиці Гене­рала Цвєтаєва. І, на жаль, ні­що не нагадує про похованих там колись людей. 

На мій погляд, було б доречно поряд із житловими будинками на вулиці Генерала Цвєтаєва або в районі Чумки відтворити Успенську каплицю, щоб була можливість служити панахиди на спомин про похованих на знищеному цвинтарі, а також усіх померлих за понад 200-річну історію Одеси, зокрема й під час епідемій.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті