Ігор Михайлович Безчастнов (1924 р. нар.), син Михайла Михайловича Безчастнова, добре пам’ятає спілкування з Ф.О. Гайдуковим. Ще тісніші контакти у Ігоря Михайловича були з Михайлом Федоровичем Безчастновим. Михайло Федорович прищеплював хлопчикові цікавість до літератури та мистецтва. Сприятливий вплив на його творче виховання справили дядько Олександр Михайлович і Лідія Михайлівна Наркевич.
Перед війною Ігор Безчастнов закінчив вісім класів середньої школи. Під час окупації навчався в Одеському художньому училищі. Спілкування з архітекторами, художниками вплинуло на вибір майбутнього фаху та полегшило вступ на архітектурний факультет Одеського інженерно-будівельного інституту.
Перед вступом до інституту, по закінченні війни, Ігор Безчастнов екстерном завершив середню освіту. Робота в Одеському Облсільпроекті познайомила його з азами містобудівної науки, а подальша робота в «Чорноморпроекті» була цікавішою, різноманітнішою, пов’язаною з об’ємним проектуванням і реальним будівництвом.
У той період архітектура більшості об’єктів будувалася на базі ордерної системи. У ній І. Безчастновим були запроектовані пасажирські павільйони й сам будинок морвокзалу в м. Маріуполі (співавтор – арх. І. Альтер), типові будинки в портопунктах «Лазарівка» і «Кудепста» (Кавказьке узбережжя) і значніший будинок управління пароплавства в Маріуполі – у співавторстві з арх. І. Альтером. Безчастновим був розроблений генеральний план прибережної зони та прилеглої інфраструктури морського вокзалу в м. Єйськ. Ігор Михайлович був відряджений на роботу до «Київтрансвузолпроекту» на проектування Одеського залізничного вокзалу, де займався робочим проектуванням аж до закінчення будівництва.
У 1953 році, пройшовши серйозний конкурс, вступив в аспірантуру Української академії архітектури. У цей період на півдні України знову виник інтерес до місцевих будівельних матеріалів і насамперед до пильних вапняків. Згадали найкращі будівлі старих майстрів. «Я зазнав особливої радості, відчувши реальну можливість знову зустрітися із творчістю Федора Осиповича Гайдукова, закріпивши за собою, як аспірант, дисертаційну тему, пов’язану з цим будівельним матеріалом», – згадує Ігор Михайлович. Пізніше, уже за іншою темою, присвяченою розробці наукових основ проектування малих астрономічних обсерваторій і планетаріїв, І. Безчастновим була розроблена й затверджена в Держбуді УРСР серія проектів для повторного застосування. Потім на цю тему захищено кандидатську дисертацію, написано низку статей, видано монографію. Роботи провадилися в робочому контакті з німецькою фірмою «Карл Цейсс у Єні».
І.М. Безчастнов був співавтором пам’ятників Леву Толстому і М.Д. Томасу в Одесі, вборонив у 1980-ті пам’ятник О.С. Пушкіну на Приморському бульварі й будинок німецької євангелічно-лютеранської церкви (у той час відомий як Кірха на вул. Новосільського).
Переїхавши 1996 року до США, Ігор Михайлович довідався про актуальність розвитку мережі малих астрономічних обсерваторій у цій країні. Був запрошений для співпраці за цією темою вченими-астрономами Массачусетського університету.
Протягом багатьох років Ігор Михайлович не облишає занять малюванням і живописом. Систематично проходять його персональні та колективні виставки у Вашингтоні та Нью-Йорку. Їдучи, він подарував одеситам, зокрема Одеській єпархії, низку малюнків одеських церков.
Але головною його любов’ю на все життя залишалася архітектура. Водночас професор кафедри архітектури та містобудування Одеського інженерно-будівельного інституту, яку він очолював, член-кореспондент Української академії архітектури, науковий керівник Науково-дослідної лабораторії експериментального проектування, він однією з головних сторін своєї роботи вважав педагогічну діяльність. Десятки його випускників очолюють одеські проектні організації та керівні органи архітектури, викладають у вузах.
На духовний світ і художнє виховання сина Ігоря Михайловича та Євгенії Іванівни Безчастнових Михайла (1951 р.н.) значною мірою вплинула атмосфера дому, цікаве численне оточення його батьків. Архітектором він пропрацював недовго. Пішов стежею діда – Михайла Михайловича Безчастнова, вступивши на роботу до Одеської кіностудії художніх фільмів. Він почав свою роботу на кіностудії як художник-декоратор в улюбленій для багатьох кінострічці «Місце зустрічі змінити не можна». Одну з його декорацій адміністрація міста Ялти навіть попросила зберегти для відпочивальників біля водоспаду Учан-Су.
Михайло Ігорович у роботах над фільмами виступав не тільки як художник, але й як сценарист, режисер, артист. Поступово майстерність його зростала.
Доказом цього стало присудження на міжнародному кінофестивалі «ПОСТМОНТРЕ» головних призів фільмам «Імпрейшен» (І. Безчастнов – художник-постановник; С. Стеценко – режисер, оператор, 1990 р.) і «Болеро, провінційна мелодрама» (І. Безчастнов – режисер і автор сценарію, композитор – В. Чекасін, 1992 р.).
Молодший син Ігоря Михайловича Безчастнова Олексій Ігорович (1958 р.н.) також закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут, конструкторський факультет, і після його закінчення працював у будівництві на інженерних посадах. У 1990 році він переїжджає до США і починає співпрацювати з міською службою керування транспортом.
Андрій Михайлович Безчастнов (1973 р.н.) – один із продовжувачів династії Гайдукових-Безчастнових, здібний творчий архітектор, що твердо посів місце в ряді затребуваних містобудівників Одеси. Він народився у творчій родині, де особливу роль відігравала його мати – архітекторка Валентина Антонівна Ветренко. Чималу роль у його освіті відіграли і його дід Ігор Михайлович Безчастнов, студентом якого він був, навчаючись на архітектурному факультеті Одеського інженерно-будівельного інституту, і його батько Михайло Ігорович Безчастнов. У цей період його творчим сподвижником була дружина Валерія Безчастнова, що закінчила цей же вуз. Їхня дочка Ганна закінчила Одеську консерваторію, а син Михайло навчається там же на третьому курсі. Андрій Михайлович Безчастнов, ще будучи студентом-архітектором, разом із дружиною посів на міжнародному архітектурному конкурсі перше місце. Далі Андрій здобуває на конкурсі серйозну перемогу: одержує право на проектування терміналу елітних ліній у Бориспільському аеропорті під Києвом. Об’єкт перебуває у стадії завершення й обіцяє бути гідним розширенням усього комплексу в Борисполі. За межами Одеси побудовано садибу в Абрамцевому під Москвою, а також реконструйовано будинок Посольства України в самій Москві. Брав участь у міжнародному конкурсі в Італії, присвяченому створенню пам’ятника жертвам Холокосту в Болоньї. Досить серйозною роботою став проект реконструкції театральної площі в Кіровограді. За його проектом побудовано готель у Гурзуфі, в архітектурі якого враховано умови півдня. Значну кількість архітектурних об’єктів за його проектами створено в Одесі. Так, побудовано два ресторани на Дерибасівській – «Йокогама» (на перетині з вул. Преображенською) та «Казанова» (будинок 4). В інтер’єрі першого з них характеру національної архітектури досягнуто завдяки використанню японських елементів і деталей. У другому ресторані дух Італії авторові вдалося відобразити використанням італійських оздоблювальних матеріалів і настінним панно на італійські теми. Цікавою є архітектура багатоповерхового будинку, побудованого на розі вулиць Леха Качиньського (колишня Польська) та Грецької (на знімку), де розмістилися банківські, офісні та житлові приміщення. Оригінально запроектовано та здійснено в натурі літній ресторан на воді в Аркадії, що розгортається в літній сезон біля ресторану «Ітака». Динамічно та в гарних пропорціях вирішено малоповерхову садибу в районі Аркадії (Полуничний пров.). Новизною та прогресивністю вирізняються проектні роботи, виконані під його керівництвом колективом його майстерні. Це, наприклад, будинок бізнес-центру на вул. Приморській. Однією з останніх найзначніших робіт щодо обсягів, складності композиції, використання рельєфу місцевості є проект торгово-розважального комплексу в Аркадії.
А.М. Безчастнов – головний архітектор проектної студії «URBAN GROUP architects» – у лютому цього року разом з архітектором Валерієм Гідеєм взяв участь у конференції «Reimagining Iconic Facades to Meet the Architecture 2030 Challenge», на якій 150 найвідоміших міжнародних експертів у галузі сучасного дизайну обговорювали концепції модернізації старіння житлового фонду в містах по всьому світу для радикального скорочення споживання енергії в будинках, щоб розв’язати у світі проблему кліматичної кризи до 2030 року. Модернізація наявних будинків із метою заощадження енергії є ключовою частиною проблеми, але становить особливу дилему: для виконання цих агресивних екологічних цілей архітектори мусять знайти баланс між збереженням того, що є істотним, і архітектурною інтеграцією компонентів, які пропонують вищу енергетичну ефективність. У межах конференції проект А. Безчастнова – В. Гідея був дібраний для участі в конкурсі на модернізацію фасаду відомого хмарочоса на Манхеттені «Pan Am Building», побудованого за не реалізованим в Алжирі проектом архітектора Ле Корбюзьє.
У зв’язку з тим, що в роді Безчастнових ростуть дві дівчинки – Ліка та Ліза, є надія, що династія будівельників і архітекторів матиме своє продовження.
Віталій СОЧАЛОВ;
Ігор БЕЗЧАСТНОВ
