Священик Української греко-католицької церкви отець Олександр переконаний, що капелан не має права ділити моряків на своїх і чужих. Сам характер релігійного служіння на флоті передбачає відкритість і взаємодію з іншими конфесіями.
Варто згадати, що три роки тому о. Олександр став капеланом одеського Євромайдану. Жодне традиційне зібрання на Приморському бульварі біля пам’ятника дюкові де Рішельє не минало без молитви і пастирського слова.
Після окупації Криму Росією та передислокації головної бази Військово-морських сил до Одеси роботи у Олександра Смеречинського побільшало. Сьогодні до числа його підопічних увійшов увесь особовий склад національного флоту, військовослужбовці якого не тільки ходять у морські походи, а й виконують бойові завдання в зоні АТО. І це, звичайно, висуває нові вимоги до капелана.
Отець Олександр повсякчас бере участь у заходах, присвячених ротаціям військовослужбовців у зоні антитерористичних дій на сході країни: проводить молебень, говорить напутнє слово, окроплює бійців святою водою та благословляє їх. Без капелана не відбувається й жоден вихід кораблів українського флоту на навчання або в далекий похід.
Ще одна велика заслуга священика – це організація та проведення безкоштовних літніх таборів для дітей військовослужбовців ВМС, щорічних військових паломництв до Зарваниці, різноманітних свят, інших заходів.
– За доброю традицією, жоден важливий захід не відбувається без запрошення нашого морського капелана, – зазначає начальник Військово-морського ліцею капітан першого рангу Віктор Шмигановський. – Отець Олександр Смеречинський – завжди бажаний гість, який дбає про майбутніх моряків, допомагає їм у вирішенні різних проблем.
Що стосується виховних процесів у морських частинах, то отець Олександр бере в них безпосередню участь, відвідуючи підрозділи кілька разів на тиждень. Зараз особливо інтенсивно проводиться духовна робота у підрозділах морських піхотинців, зокрема в Одеському окремому батальйоні морської піхоти, бійці якого нині перебувають у зоні АТО.
Тому починаючи з 2014 року капелан Олександр Смеречинський на передових позиціях уже не випадковий гість. Адже священик – іноді єдина людина, яка може морально підтримати солдата або офіцера. Людина, яка добре знає, що таке війна. Хоча він і не має права брати в руки зброю, однак доволі часто перебуває поряд із солдатами і багато знає про їхні проблеми, страхи та розчарування.
– У гарячих точках такі священики вкрай необхідні. Адже в окопах атеїстів не існує, – розповідає військовик Микола С. – Коли я був на сході країни, отець Олександр дуже підтримав, допоміг своїми настановами. Молитви врятували мене від смерті.
– Зрештою, коли з усіх боків довкола тебе стріляють, коли на твоїх очах гинуть товариші, коли тобі самому доводиться вбивати, навіть досвідченим бійцям важко не втратити самоконтроль і силу духу. Тому в такому стані підтримка капелана має особливо важливе значення, – говорить боєць Максим К.
Саме у спілкуванні зі священиком Олександром хлопці мають нагоду поговорити, порушити проблемні питання, розповісти про стан душі та переживання. А духовний наставник, своєю чергою, може додати переконання, що вони йдуть у правильному напрямі, що їхнє діло справедливе, що все буде добре. Така підтримка дуже потрібна.
