Дев’ятнадцятирічний Юрій Порфирович До­рош із Акмечетки (ни­ні с. Прибужжя) Дома­нівського району, що на Ми­колаївщині, пішов воювати добровольцем наприкінці березня 1944-го року.

Необстріляних новобранців відразу кинули в бій. Досить гаряче прийшлося колишньому механізаторові, піхотинцю Юрію Дорошу в період проведення Яссько-Кишинівської операції. 

Після визволення Ки­шинева п’ять днів полки 301-ї стрілецької дивізії приводили себе до ладу під теплим сонячним небом в лісах і ярах Молдови.

У жовтні 1944-го дивізія, подолавши похідним маршем 350 кілометрів бездоріжжя, боліт, зосередилася в п’ятдесятьох кілометрах від Варшави. Особливо відзначилися бійці 1052-го стрілецького полку під командуванням підполковника Олександра Пешкова в ході Вісло-Одерської операції 14 січня 1945 року, при прориві оборони біля польського міста Варка. 

При визволенні полустанку Грабув сержант Юрій Дорош особисто знищив дві ворожі кулеметні точки. У черговому бою він першим підняв своє відділення в атаку і увірвався в траншею противника. Вцілілі фашисти з бліндажів і укриттів відкрили вогонь. Вихором налетіли на них солдати. У рукопашному бою були знищені десятки ворогів. 

Закріпившись на плацдармі, бійці відбили всі контратаки супротивника. А 15 січня, переслідуючи ворога, сержант на чолі відділення переправився через р. Піліца біля населеного пункту Маринкі. Ризикуючи життям, підповз до ворожого кулемета і влучними пострілами з автомата знищив його обслугу. Своїми діями сприяв успішному форсуванню річки. 

День 6 березня 1945 року був для дивізії особливо урочистим. За успіхи в боях на Віслі при прориві з Магнушевського плацдарму, наступі до Одеру і захопленні плацдарму під Кюстріним 301-ша стрілецька дивізія була нагороджена орденом Суворова ІІ ступеня. Двадцять один солдат і офіцер, які проявили хоробрість і відвагу, удостоїлися звання Героя Радянського Союзу. Се­ред них – сержант  Юрій Порфирович Дорош. 

Шістнадцятого квітня розпочалася Берлінська операція, у плині якої Юрій Дорош разом зі своїми побратимами штурмував будівлі гестапо, міністерства авіації та імперської канцелярії. 

Довгоочікувану перемогу воїни святкували 7 травня на стадіоні у Трептов-парку, де відбулися парад дивізії та нагородження. Мундир сержанта Юрія Дороша також прикрасили ордени Вітчизняної війни І ступеня та Червоної Зірки, численні медалі. 

У 1947-му герой демобілізувався, працював диспетчером в Акмечетській МТС. 1950 року закінчив Одеську республіканську школу кіномеханіків, 1963-го – середню школу. Жив і трудився в Андрієво-Іванівці.  

Вийшовши на заслужений відпочинок, Ю.П. Дорош переїхав жити до сина у Біляївку, де встиг спорудити власний будинок, у якому нині живуть його нащадки. 

Пішов він з життя у квітні 1992 року.