Весна для жительки Великої Михайлівки, шанованої у селищі людини Євгенії Василівни Поліщук (Кубаєнко), особлива пора року. Адже саме навесні, коли все у природі пробуджується до життя й квітує, жінка прийшла у цей світ. Цьогорічна ж весна для Євгенії Василівни особлива – 23 квітня вона відзначила свій 80-річний ювілей.
Летять літа, мов бистрі коні… А пам’ять вимальовує в уяві незабутні краєвиди рідного села Полєзне, повертає у безтурботне дитинство, до батьківської хати. Згадується, як бігала до школи, як здобувала професію продавця у Білгород-Дністровському, як працювала у магазині на Міщанці (Велика Михайлівка), а згодом – на Богуславці.
Але особливо пам’ятні для Євгенії Василівни роки роботи у Великомихайлівській районній друкарні. Прийшла сюди трудитися друкарем у 1965-му.
Директором у той час був Костянтин Пильов. Друкарня працювала у дві зміни, і у кожній, окрім лінотипістів, метранпажів, майстрів виробництва, ще й два друкарі.
Перша зміна – з сьомої ранку і до четвертої дня, а друга – з четвертої дня і до дванадцятої ночі. У першу зміну друкували різноманітні бланки, а у другу – районну газету. Колектив був великий (більше двадцяти працівників), молодий. Спочатку працювала в одній зміні з друкарем Володимиром Федоровичем Артошиним, потім довелося трудитися у парі з Наталею Блажко, Ярославою Журбою, для яких була наставником, навчала професії. Працьовита, завзята, життєрадісна, а поруч такі ж комунікабельні, веселі колеги – Борис Романович Мазур, Лідія Миколаївна Сініцина, Лідія Володимирівна Мрачко, Марія Арсентіївна Симак, Тетяна Іванівна Сіньковська, Антоніна Сидорівна Безштаньковська, Тамара Миколаївна Шпак, Лідія Гаврилівна Петрушенко, Валентина Василівна Баранова. На жаль, багатьох сьогодні вже немає серед живих.
Трудилася Євгенія Василівна на совість. Цінувало відмінного друкаря керівництво, а довелося їй працювати з багатьма директорами друкарні – Костянтином Пильовим, Григорієм Івановим, Асею Столяр, Леонідом Тимчишиним та Валентиною Гамар. Зразкову працю Євгенії Поліщук не раз відзначали Почесними грамотами, а портрет, як передовика виробництва, був вміщений на районну Дошку Пошани.
Талановита у праці, щаслива й в особистому житті. Душа в душу жили у парі з чоловіком Анатолієм (на жаль, нині покійним). Виростили, виховали гідну доньку Надію, яка стала підтримкою і опорою батькам. Тішать серце Євгенії Василівни онуки Марина і Алла та дві правнучки Світлана і Лілія.
Свій 80-річний ювілей Євгенія Василівна зустріла у теплому колі рідних і друзів. Завітали поздоровити шановану іменинницю і голова районної організації ветеранів України, помічник народного депутата Олександра Пресмана Валентина Гамар та члени президії Валентина Шрамко і Сергій Левченко. Як і годиться, були квіти, подарунки від ветеранської організації та депутата Верховної Ради України О. Пресмана. Але найголовніше – душевні слова і щирі побажання здоров’я, довголіття, радості від життя.
Турботлива мати, бабуся і прабабуся, гарна господиня. У Євгенії Василівни в усьому порядок, усюди ідеальна чистота і лад. А ще – вона дуже любить квіти і вирощує їх біля свого будинку. Тюльпани, півонії, жоржини, айстри, хризантеми (які тільки не ростуть у її квітнику!) – з ранньої весни і до пізньої осені різнобарв’ям веселки прикрашають-розмальовують вони обійстя Євгенії Василівни, даруючи радість своїй господині та всім, хто бачить цю красу. Мабуть, таке захоплення не випадкове, адже прийшла у цей світ навесні, коли дарують радість життя ніжні первоцвіти. Тож, нехай ця прекрасна пора ще багато років підносить їй свої життєдайні дарунки, нехай всміхається сонце у житті, нехай тисячу раз повторяться хороші і пам’ятні дні!
