Поблизу прірви

Саме так, на мій погляд, виглядає ситуація, що складається у вітчизняній вищій школі в деяких регіонах, до яких, на жаль, відноситься й Одеська область. Вже протягом трьох років Міністерство освіти під час вступу до вишів втілює у життя розподіл місць державного замовлення на підготовку бакалаврів за принципом широкого конкурсу. Негативною стороною цього процесу є формування суттєвих регіональних дисбалансів: більшість бюджетних місць стабільно отримує Київ – майже 30%. Чиновники кажуть: це відбувається за бажанням абітурієнтів, які обирають столицю, і ми нічого не можемо вдіяти.  Але державна політика, зокрема, у сфері освіти, полягає не у формальній констатації певних негативних тенденцій і потуранні їм, а у розумінні потреб регіонів щодо їх подальшого розвитку. В цьому розвитку людський капітал, котрий треба розумно вирощувати та оберігати,відіграєнайважливішу роль. Бо саме конкурентоспроможний людський капітал є одним з основних критичних чинників інноваційного розвитку територіальних громад у ХХІ столітті, і штучні проблеми, що виникають у разі нерівномірності його розвитку за регіонами, неминучевідіб’ються в майбутньому. Про ситуацію цього року наша бесіда із головою ради ректорів вишів Одеської області, ректором Одеського державного екологічного університету, доктором фізико-математичних наук, професором Сергієм СТЕПАНЕНКОМ. 

-Отже, чи дослухалися у Міносвіти до пропозицій регіонів про врахування їх інтересів?  

- Ні. Вже третій рік конкурсний відбір на навчання для здобуття ступеня бакалавра здійснюється за новим алгоритмом адресного розміщення державного замовлення, який отримав назву «широкого конкурсу». Він дійсно має реальні переваги, в першу чергу, цей алгоритм сильно оздоровив з точки зору доброчесності нашу освітянську систему. В той же час в існуючому вигляді він несе суттєві стратегічні загрози розвитку людського капіталу в окремих регіонах України.

Перехід на нову модель конкурсного відбору на навчання для здобуття ступеня бакалавра здійснювався під шляхетними гаслами «місця йдуть за абітурієнтами, які довели свій високий рівень знань» та «держава створює умови для реалізації абітурієнтами права обирати найкращі виші.Тобто тут мають панувати ринкові, як би мовити, відносини та конкуренція між закладами вищої освіти за кращого абітурієнта. 

На жаль, при цьому ігнорувався беззаперечний факт, що український «ринок освітніх послуг» побудований не на реальної конкуренції напрямів підготовки та наукових шкіл (про яку мріяли розробники алгоритму «широкого конкурсу»), а на стереотипах, моді на ті чи інші спеціальності, що склалися у молоді. 

Крім того, загрозою, на яку не втомлюються привертати увагу представники закладів вищої освіти, є те, що ці стереотипи поведінки абітурієнтів досить часто приходять у гостре протиріччя з державними інтересами.Рада ректорів вишів Одеської області уперше про це попереджала МОН ще у серпні 2016 року.

В палких дискусіях 2016 року Міністерство пішло на корегування цієї ситуації шляхом введення в Умовах прийому на навчання 2017 року так званого «галузевого коефіцієнту», який підвищував на 3 відсотки конкурсний бал абітурієнтів, що подають заяви на окремі спеціальності, яким надається особлива підтримка. Нажаль, вплив такого кроку на перерозподіл пріоритетів абітурієнтів, в першу чергу з високими конкурсними балами, та їх наближення до інтересів держави, виявився незначним – за даними громадської організації CEDOS лише 10% вступників, які мали галузевий коефіцієнт, він справді знадобився. 

В Умовах прийому на навчання у 2018 році цей коефіцієнт був не тільки не збільшений, а навпаки - зменшений до 2%, тому є незрозумілим, яким чином ця загальнодержавна проблема підвищення якості набору на окремі спеціальності, що потребують особливої підтримки, буде вирішуватися в межах алгоритму широкого конкурсу не кількісно (заповнення виділених місць держзамовлення), а якісно.

Усе починається з ЗНО

Дуже часто можна почути: працюйте над підвищенням рівня проходження зовнішнього незалежного оцінювання і тоді ваші абітурієнти не поступатимуться абітурієнтам з Києва та Львова. Але то є не що інше, як популізм, дуже далекий від реального стану речей…

- Результати ЗНО, які в умовах загальнодержавного широкого конкурсу є основою для зарахування за алгоритмом широкого конкурсу, суттєво відрізняються у Західному регіоні України, місті Києві, з одного боку, та областях Південного регіону, з іншого боку. З’ясування причин такої сталої та довготривалої різниці у результатах ЗНО за всіма предметами (!) у Західному та Південному регіоні України, на наш погляд, є нагальною загальнодержавною задачею, насамперед для педагогічної науки та МОН України. На жаль для виправлення цієї загрозливої ситуації потрібен значний час, і у найближчій перспективі в умовах широкого конкурсу абітурієнти південних областей є і будуть неконкурентними у порівнянні з абітурієнтами міста Києва та західних областей.

Наслідком цієї ситуації в останні роки є зростаючі суттєві дисбаланси у розподілі місць державного замовлення, що еквівалентно – у розподілі державного фінансування, між закладами вищої освіти вказаних регіонів.Йде швидка концентрація фінансування вищої освіти у вишах міста Києва (біля 30% загального обсягу державного замовлення за даними 2017 року) та міста Львова (більше 11% ) за рахунок суттєвого зменшення кількості бюджетних місць у містах Харкові (на 13%), Дніпрі (на 6,5%), Одесі (на 6,5%). В інших містах півдня України ситуації ще гірша.

Збереження цієї тенденції, яка подовжується й у 2018 році, ще декілька років неминуче призведе до незворотних процесів руйнації напрямів підготовки, потужних конкурентоспроможних наукових шкіл та історичних центрів вищої освітив окремих регіонах. Адже доведеться поєднувати чи закривати факультети та кафедри, звільняти науковців та викладачів. Перехід за критичну межу означатиме загибель системи як такої. І більше того, подовження цієї тенденції призведе до значних дисбалансів у якості людського капіталу за регіонами України. 

-Рада ректорів вишів нашої області пропонували піти шляхом створення освітніх регіонів. Про що йде мова?

-Ця пропозиція, яка вже отримала назву «регіоналізація широкого конкурсу», полягає в тому, що на початку реалізації алгоритму широкого конкурсу державне замовлення для здобуття ступеня бакалавра поділяється за укрупненими освітніми регіонами України, спираючись на демографічні показники цих регіонів. Нормативною підставою для введення такого попереднього кроку є вимога пункту 8 статті 72 Закону України «Про вищу освіту», згідно з якою «Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальностями відповідних ступенів вищої освіти встановлюється в обсязі, необхідному для забезпечення на кожні 10 тисяч населення навчання не менше 180 студентів»).

При цьому, підкреслюю, принцип адресного розміщення державного замовлення не змінюється – абітурієнти виборюють місця держзамовлення згідно з їх уподобаннями та отриманим конкурсним балом, мають можливість подати заяви на вступ до будь-якого закладу вищої освіти України без жодних обмежень. 

Рада ректорів ЗВО Одеської області запропонувала у першому наближенні географічний (як найбільш простий) принцип формування таких  освітніх регіонів з приблизно однаковою чисельністю населення:

- Західний освітній регіон - Львівська, Волинська, Івано-Франківська, Закар­патська, Чернівецька та Тернопільська області). 

- Північний освітній регіон - Рівненська, Житомирська, місто Київ, Київська, Чернігівська та Сумська області.

- Центральний освітній регіон - Хмельницька, Винницька, Черкаська, Полтавська та Дніпро­петровська області.

- Східний освітній регіон -Харківська, Донецька та Луганська області.

- Південний освітній регіон - Кіровоградська, Одеська, Миколаївська, Херсо­нська та Запорізька області.

- Які перспективи та переваги такої процедури?

По-перше, відзначу, що зберігаються існуючи переваги впровадженого алгоритму широкого конкурсу, в тому числі прозорість розподілу державного замовлення та конкуренція між закладами вищої освіти за уподобаннями абітурієнтів.

По-друге, ця процедура гарантує державне фінансування розвитку людського капіталу за регіонами України відповідно до вимог пункту 8 статті 72 Закону України «Про вищу освіту» та створює справедливі умови для розвитку конкурентоздатних напрямів підготовки та наукових шкіл, що історично склалися у вишах всієї країни та забезпечують розвиток людського капіталу за всіма регіонами України.

Ніхто не заперечує проти того, що в Україні є надмірна кількість вишів, і МОН України разом з представниками вищих учбових закладів шукають оптимальні шляхи реалізації цього важливого завдання. На наш погляд, саме в умовах регіоналізації адресного розміщення державного замовлення буде відбуватися природня конкуренція між вишами одного регіону, їх об’єднання в межах обласних центрів, що підвищить їх конкурентоздатність. Підкреслимо, що саме на такому шляху оптимізації мережі вишів є впевненість в тому, що вона не буде негативно впливати на можливості розвитку людського капіталу в межах окремого регіону України.

- Лише зараз вас почали підтримувати, зокрема, вашу точку зору поділяє нардеп, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Олександр Співаковський…

-Я дозволю собі процитувати рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 14.03.2018р., на якому ми доводили позицію Ради ректорів ЗВО Одеської області– ««…алгоритм широкого конкурсу, орієнтований на забезпечення права вступника на вибір закладу освіти, призводить до значних диспропорцій у регіональному розподілі державного фінансування підготовки фахівців за бакалаврськими програмами». 

На початку серпня, аналізуючи перші результати прийому до закладів вищої освіти у 2018 році, О. Співаковський відзначає:

«У цьому році вступники до 7 університетів Одеси отримали4 255 рекомендацій на бюджет. У цей же час лише два столичні університети – КНУ ім. Т. Шевченка та Національний авіаційний університет спільно отримали 5 324 потенційних студентів-першокурсників. Тобто, два київських університети отримали на 20% бюджетних місць більше, ніж 7 університетів Одеси! 

Жодним чином не применшуючи значення кращих вишів України, все ж таки хочу наголосити, що нам потрібна здорова конкуренція, яка не буде знищувати освітню інфраструктуру на місцях, а відтак і перспективу розвитку регіонів. Переконаний, нам потрібна державна збалансована політика розвитку людського капіталу. Якщо ми цього не зробимо, за нас це зроблять наслідки». 

Точніше і не сформулюєш.  Надія лише на те, що в умовах вступу до вишів на 2019 рік на інтереси регіонів усе ж таки зважать.

Довідка «ОВ»:  Сергій Степаненко народився у м.Бахмач Чернігівської області. Закінчив Одеську середню школу № 33 та Одеський гідрометеорологічний інститут. У грудні 1993 року був призначений на посаду виконуючого обов’язки ректора, а з лютого1994 обраний ректором Одеського гідрометеорологічного інституту. У серпні 2001 року у зв’язку зі створенням Одеського державного екологічного університету був обраний на посаду ректора університету, на якій працює дотепер.У 1999 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора фізико-математичних наук зі спеціальності «Геофізика». Голова Ради ректорів закладів вищої освіти Одеського регіону з травня 2010 року, заступник голови Південного наукового центру НАН України та МОН України.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті