У своїх спогадах Герой Радянського  Союзу, капітан-артилерист 81-ї  гвардійської Червоноградської  ордена  Суворова  стрілецької  дивізії  7-ї  гвардійської армії  2-го  Українського фронту Василь Наумович Коваленко писав: «Переслідуючи ворога, наші війська тільки за  п’ять днів березня звільнили 48 населених  пунктів Одеської області, захопили 112  гармат, 3 танки, понад 500 автомашин. Місцеве  населення: діди,  бабусі,  жінки і діти – доставляли нам на руках снаряди, міни,  патрони, бо тил армії  значно відставав від передових частин  через тотальне бездоріжжя.

Відступаючи, фашисти  спалювали  хутори, села, підривали  мости, кидали свою  військову  техніку  і  боєприпаси. Повсюди  лежали трупи ворожих солдат і офіцерів.  День і ніч йшов то густий сніг, то холодний дощ, але ми, артилеристи полкової батареї на  кінній тязі, йшли разом з піхотою вперед. 29 березня  1944  року наші війська підійшли до  Любашівки. Ворог  закріпився північніше села, маючи намір залишити за собою  залізницю. В Любашівці горіли елеватор, залізнична, машинно-тракторна станції, школа.

30  березня ми звільнили селище від фашистських загарбників, але ворог ще  міцно  тримався  південніше сіл Демидове і Бокове».

Звільняв Любашівський районі разом з тисячами бійців радянської армії лейтенант Микола Омелянович  Трихін, уродженець   Красноярського краю. Спочатку він воював льотчиком. За збиті ворожі літаки був удостоєний ордена Слави ІІІ ступеню. Після важкого поранення потрапив в артилерійський полк 2-го Українського фронту.  В січні 1944-го брав участь у визволенні Кіровограда, Кривого Озера та інших міст та сіл. 30 березня його підрозділ прорвався до Любашівки через сусіднє село Іванівка. Звідси бойових шлях Миколи Трихіна проліг до Угорщини, де в одному з боїв він втратив ногу. 

25-річний інвалід-фронтовик повернувся додому. Але рани ятрилися (не підходив клімат), і він переїхав до Любашівки, де проходив з визвольними боями, а у братських могилах знайшли вічний спокій його бойові побратими. 

Визволення Любашівки увічнено в експозиції музею Бойової  слави 26-го гвардійського стрілецького корпусу в НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ліцей» смт Любашівка. Його спільно з учнями створив капітан запасу  ІІІ рангу Володимир Єршов (нині покійний). Школярами велась копітка робота зі встановлення імен загиблих солдат-визволителів. 

Свято зберігається пам’ять про героїв Другої світової війни у місцевому краєзнавчому музеї та численних шкільних музеях району.