За листами читачів
Яків Нестерович Куняєв – бувший фронтовик , учасник Великої Вітчизняної війни. Зараз йому 76 років. В такому віці б відпочивати, розповідати онукам чи правнукам казки, згадувати минулі події. А ветеран тримає корову, займається землеробством не тільки на своєму городі, а ще й ходить до арендатора сапати соняшник. Не тому, що міцний здоров’ям. Де там! Він – інвалід другої групи. Але якось же жити треба. Дружина, Надія Павлівна, має нагороди за працю, але зараз помічник з неї слабкий, бо вона теж інвалід, перенесла кілька складних операцій.
Все життя трудився Куняєв у селі, але земельного паю йому не дісталось, бо завідував клубом, тобто відносився до працівників соціальної сфери.
В листі до редакції він ділиться роздумами. Тривожать воїна не тільки власні біди, а й доля всього покоління, яке пережило голодовки, війну, і нарешті, перебудову.
Ветеран ставить ті ж запитання, які задають і автори багатьох інших листів: яка причина того, що люди, котрі йшли в бій, дивлячись в очі смерті, працювали на межі сил заради щастя народу, Батьківщини, доживають у бідності, а тому змушені рахувати кожну копійку, якщо вона є, трудитись нарівні з дужими і молодими, коли ще можуть піднятись з ліжка.
“Зараз у нас багато шуму навкруг змін до Конституції. А я від себе і від імені багатьох людей, з якими доводиться спілкуватись, стверджую, що міняти треба не основний Закон держави, а тих, хто зобов’язаний закони читати і виконувати, але не хоче цього робити”, - вважає Я.Н. Куняєв. І ілюструє на прикладах нехтування законодавством:
“Є закон про безкоштовне медичне лікування. А де ж воно? Розбив мізинець. Перев’язка – 10 гривень. Попала мушка в око – краплі і 6 таблеток коштують 7 гривень. Пенсіонерові важко знайти гроші навіть на такі випадки. А як щось серйозніше – то хоч помирай.
Або ще. Бранкованівський сільський голова зібрала ветеранів і зачитала Указ Президента України про нагородження в зв’зку з 55-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні орденами - учасників бойових дій і медалями – трудівників тилу. Було це більше трьох років тому. Дружина таки одержала медаль, а я свого ордена невідомо, чи й діждуся. На всю сільраду у нас залишалось живими 7 фронтовиків. Двоє – Красілейко і Попов за цей час уже померли. Та і в інших здоров’я таке, що спати лягаєш, а не впевнений, що проснешся.
Так, що ж, наша Україна стала такою бідною, що металу на ордени учасникам війни не вистачає?”
Відносно “безплатної” медицини наша газета вже писала багато разів. Втім, - це проблема не одного району чи області. Але побори продовжуються. І тому, як правило, люди звертаються до лікарів тільки в крайньому разі, коли вже терпіти далі нікуди. А то й не звертаються, а ходять з болячками, чекаючи смерті. Медицина доступна в основному для заможних, а таких у нас мало. Втім, знов-таки це проблема не одного району або області. Вирішувати її через зміни законодавства чи доповнень до існуючих законів? Та ні, треба просто читати і виконувати ті закони, котрі вже є, як пише Яков Нестерович. Більше виділяти бюджетних грошей на медицину і притягати до відповідальності здирників, які наживаються на хворих.
Щодо орденів, то на тяганину нарікають багато ветеранів. В Ширяївському райвійськкоматі повідомили, що нагороди надходять партіями і поступово будуть вручені всім учасникам війни. Нагородження фронтовика Куняєва взято на особливий контроль, і орден “За мужність” він одержить найближчим часом.
Порадіти б за бувшого воїна. Але ж мова йде про всіх людей, які заслужили нагороди. В обласному військкоматі пояснили, що відповідно до президентського Указу за ордени ветеранам належить постійна доплата до пенсії. Скажімо, за один орден – 53 гривні 60 копійок, за п’ять – понад сто.
Та якщо є підстави для одержання нагороди, треба дочекатись її вручення і тільки після цього направляти копію нагородного свідоцтва та інші документи з клопотанням про призначення доплати. Скільки чекати нагороди? Це – кому як повезе. Є надія, що до кінця 2005 року ордени одержать всі, хто їх заслужив.
Але ж до цього часу треба дожити. Навряд чи фронтовики на території інших сільрад міцніші здоров’ям, ніж у межах Бранкованівської Ширяївського району. Та як показує нинішня практика, від часу направлення документів на грошове підкріплення нагороди до його призначення проходить ще принаймні рік…
Отже, закони і укази, якими б вони хорошими не були, повинні реалізувати на практиці різні за сумлінням,здібностями, совістю люди. І поки не діятиме механізм конкретної відповідальності за чітке виконання законодавства всіх без, винятку, на будь-якій посаді, все буде, як є. Ветеран-інвалід Куняєв буде йти до хазяїна висапувати гектар соняшнику, щоб той восени зорав город і вискубувати траву в лісосмузі, щоб якось прогодувати корову, і винувато дивитиметься в очі тяжко хворої дружини, якій немає за що купити дорогі ліки і пристойну їжу, і не знатиме, скільки чекати, поки в країні знайдуть метал на орден.
