АКТУАЛЬНО
Кожне третє село у Котовському районі належить до розряду малих, оскільки тут домінує своя, хутірська специфіка. І чи не найбільше подібних сіл та хутірців розташовано на території Чапаєвської сільської ради – більше десяти.
У Чапаєвці Новому Мирі, Вишневому, Морозівці, Зірці, Кирилівці, Єфросинівці, Грековому Першому, інших мешкає нині всього 980 чоловік. Як бачимо, негусто. А ось, скажімо, за переписом 1964 року у селі Греково ІІ, де нині жодної живої душі, мешкало понад 100 чоловік.
Така от сумна статистика, котра засвідчує, що малі села поступово вимирають, щезаючи з адміністративної карти району.
Нещодавно, у складі робочої групи райдержадміністрації, котра регулярно здійснює виїзні прийоми громадян, побував у деяких зі згаданих вище населених пунктах. Побачене переконало: життя простих трударів важке, почасти нестерпне, а коло невирішених проблем, з якими вони стикаються мало не щодня, не вужчає. То куди ж селянину податися?
Саме про це та інше і йдеться у пропонованих читачам нотатках...
До Вишневого добиратися легко: трасою Котовськ-Ананьїв, а потому – вбік доволі пристойною асфальтівкою. На невеличкому майданчику, біля магазину, нас вже чекав гурт селян.
- Знали б ви скільки сил і нервів коштувала мені “епопея” з виділенням майнових паїв, - розповідав ветеран сільгоспвиробництва, депутат сільради Василь Іонович Батир. – Місяцями шукав справедливості у районних та обласних державних інстанціях, прокуратурі. Звертався по допомогу у Міністерство юстиції і навіть Адміністрацію Президента України.
Зрештою, справа дійшла до районного суду, котрий зобов’язав нашого орендаря повністю сплатити всю належну нам суму за майно, проте частину боргу він так і не віддав...
Виявляється, свого часу вишняни, а це більше 100 чоловік, довірили свої земельні та майнові сертифікати котовую І.Г. Стопчанському, який організував на селі приватне сільгосппідприємство “Вишневе”.
На перших порах люди, згідно з складеною угодою, справно отримували належне, тим паче, що орендар дістав у користування доглянуті поля, добротні приміщення, техніку тощо. Одначе, поступово цей стартовий капітал не зміг не те, що примножити, а й зберегти, а відтак господарство стало занепадати.
Відчувши неладне, восьмеро селян під орудою В.І. Батира відокремились, забравши земельні паї у натурі, а ось із майновими вийшла заковика. На той час ферми були понищені; зникла техніка. Тож селяни зажадали сплатити за своє кровне у грошовому еквіваленті.
Більшу частку цього боргу орендар одноосібникам сплатив, а 13 тисяч 200 гривень віддавати не поспішає, висуваючи власні мотиви.
Між тим, ще майже 80 мешканців села, зрозумівши, що їх ошукано, забрали свої майнові та земельні сертифікати в ПП “Вишневе” та передали їх цього разу у надійні руки – керівнику ТОВ “ЕДЕМ” Михайлу Дмитровичу Скуртулу, який цілковато виконує свої договірні зобов’язання.
Ну, а всім скривдженим члени робочої групи того дня порадили звернутися із колективною заявою до районного суду та підказали, як це слід юридично грамотно оформити.
До речі, у складі групи були працівники Пенсійного фонду, відділів реформування АПК, земельних ресурсів, управління праці та соціального захисту населення, внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, правоохоронці, які зіткнулись з цілим потоком скарг і заяв, почасти цілком справедливих.
Приміром, Ксенія Пилипівна Міщенко після травми деякий час працювала у сільській бібліотеці і на момент розпаювання не була членом КСП, а тому й добивається отримання земельного та майнового сертифікатів. У Ніни Гаврилівни Мартушенко маленька пенсія, на котру тяжко прожити. Тож і запитувала жінка, чому не отримує субсидій на газ, паливо, світло? Дехто добивався перегляду розміру пенсій, інших цікавили можливості знайти бодай якусь роботу, отримати допомогу на дітей.
Тому членам групи і, насамперед, її керівнику – начальнику загального відділу апарату райдержадміністрації В’ячеславу Васильовичу Синцову – довелося добряче попрацювати, даючи вичерпні відповіді та консультації на всі питання. Зате жодна скарга, жодна заява не залишились без реагування...
Завітали ми й до Вишнівської бібліотеки, ФАПу та клубу, що містяться в одній будівлі.
Завідувачка бібліотеки Антоніна Василівна Станько зустріла нас голосним кашлем - застуду підхопила й не дивно, адже в приміщенні бібліотеки, наче у льодовні, оскільки воно роками не опалюється. Тож взимку бібліотекар вимушена працювати з читачами у сусідній школі.
Добре, що хоч у ФАПі грубка є, то можна деколи забігти та погрітися. На кинутий з цього приводу докір Чапаєвський сільський голова Іван Іванович Гур’євський чесно відповів, що коштів на розвиток інфраструктури у сільрадівській скарбниці нема. От якби хто допоміг...
Воно-то так, грошей всім бракує. Але ж, думається, що за майже 17 років свого головування сільський ватажок міг би, при бажанні, облаштувати в бібліотеці таку-сяку пічку, щоб не мерзли ані бібліотекар, ані відвідувачі...
Справив гнітюче враження і так званий клуб, від якого лишилася одна згадка, а саме: неохайне приміщення з вибитими віконними фрамугами, дверима, облупленими стінами. Ось такий, з дозволу сказати, осередок культури.
Щоправда, І.І. Гур’євський мало не урочисто заявив усім, що до наступної весни тут буде наведено лад, і клуб запрацює. Давно пора...
Далі наш шлях проліг у село Грекове-Перше, де починається справжня сільська глибинка та кінчається цивілізація. І це не перебільшення, адже тут бракує питної води, відсутні магазин, клуб, потребує ремонту шмат дороги, а місцеві дітлахи пішки добираються у Вишнівську школу за кілька кілометрів.
З цього приводу працівниця соціальної служби Світлана Михайлівна Міщенко озвучила колективну скаргу греківців, котру передала для реагування керівникові групи. Забігаючи наперед, скажемо, що районна влада вже наступного дня вжила заходів для облаштування артезіанської свердловини на селі. Що сільській ж стосується магазину клубу, тощо то, як було заявлено громаді, всі ці проблеми теж буде взято під суворий контроль райради та райдержадміністрації, і вони вирішуватимуться в міру надходження коштів.
Багатьох греківців турбує також невизначеність із земельними паями. Третій рік поспіль не може, приміром, прилаштувати свої 17 гектарів багатющих чорноземів багатодітна мати Євгенія Гаврилівна Антонюк. Також проблемою заніпокоєні переймаються і довгожителька Євгенія Юхимівна Желіховська, інші сільчани. Нікому, виявляється, не потрібна тутешня земелька, щедро полита потом багатьох поколінь, бо потенційних орендарів сюди, у глухий закуток, і калачем не заманити. А на що ж людям жити, зодягати та годувати своїх дітей, забезпечувати власну старість? Одне слово – глибинка!
Не дивно тому, що малі села та хутори безлюдіють. Молоді, сповнені сил чоловіки та жінки чимраз більше полишають рідні погніздов’я, прагнучи мати пристойну роботу, житло, умови для відпочинку. І їх можна зрозуміти.
Виїзний прийом громадян відбувся й у інших селах – Новому Мирі, Чапаєвці. І всюди члени робочої групи стикались з аналогічними проблемами. Усього близько 100 чоловік звернулися по допомогу.
Керівник групи В’ячеслав Синцов сказав мені:
- Подібні виїзди практикуємо з минулого року після виходу Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення”. Цьогоріч, з появою нового Указу Глави держави “Про відповідальність керівників органів виконавчої влади та прокуратури в забезпеченні законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян на території Одеської області” ця робота чимраз посилюється і вдосконалюється.
Як засвідчує виїзний прийом громадян, докорінного поліпшення потребує робота працівників державної виконавчої служби, оскільки не завжди своєчасно виконуються ухвали судів, що нерідко породжує хвилю скарг.
Стосовно субсидій, то й справді чимало сільчан їх недоотримали за минулий рік. Але не через чиюсь халатність, а винятково через державне недофінансування. Зате цьогорічні проплати здійснюються регулярно.
На превеликий жаль, далеко не всі керівники органів місцевого самоврядування, в тому числі й Чапаєвської сільради, керівники агроформувань, усвідомили необхідність підтримки малих сіл, недостатньо дбають про те, щоб вони розвивалися, щоб у них були торгові точки, працювали клуби, фельдшерсько-акушерські пункти...
Є тут де докласті зусиль і депутатам сільрад. А тому першочергове завдання райдержадміністрації полягає в тому, щоб допомогти сільським громадам розв’язувати злободенні питання, впливати на керівників ними вибраних з метою реалізації інтересів селян. Ось для цього і існують виїзні прийоми, котрі вже довели свою дієздатність
