Тетяна РЄПНОВА – психолог, керує Одеським обласним центром практичної психології та соціальної роботи, який є структурним підрозділом обласного інституту удосконалення вчителів. Тетяну Петрівну нагороджено почесним знаком Міністерства освіти й науки України “Відмінник освіти України”.
- Тетяно Петрівно, одна з основних функцій вашого центру – надання методичної та консультативної допомоги шкільним психологам. Вони працюють у школах уже понад двадцяти років, але досі нема чіткої та однозначної думки, чи необхідна ця штатна одиниця у школі.
- Так, фігура психолога у школі викликає чимало питань. Що він робить? На чийому він боці? Захищає учня чи лише звітує директорові про його проблеми? Яка його позиція? Психолог допомагає, враховуючи особливості конкретної школи, інтегруватися у навчально-виховний процес усім його учасникам – дітям, батькам та вчителям, - так, щоб це відбувалося органічно, природно та гуманно. Авжеж, це глобальне завдання, і його не здійснити лише силами одного психолога. Але, якщо зростатиме психологічна грамотність громадськості, діалог між дорослими та дітьми може стати більш позитивним.
- Як правило, шкільні психологи – молоді люди. У деяких випадках батьки та вчителі не довіряють їм, вважаючи їх недосвідченими, некомпетентними, не здатними надати допомогу…
- Дуже часто професійні якості – життєвий досвід, комунікабельність, толерантність, вміння співпереживати, співчувати – плутають з професійними знаннями. Професійна база, володіння методиками та психологічними інструментами та особисті якості – це не одне й те саме. Психолог не лише виявляє саму проблему, він визначає, що за нею стоїть, у чому її суть.
- Сьогодні школа переживає процес реформування. Як ставляться психологи до профільного навчання?
- Наша система навчання завжди вважалася глибокою, такою, що дає всебічні знання з гуманітарних, природних та точних наук. Хоча, наприклад, в Англії вже після п’ятого класу не читається рідна література, якщо це не профільний клас. І не зрозуміло, добре це чи ні, що у нас література є і в дев’ятому, і в десятому, і в одинадцятому класах.
Процес реформування буде успішним, якщо його моделі та технології будуть апробовані та адаптовані до умов конкретної школи, з урахуванням її можливостей. Важливо, щоб дотримувалася узгодженість між усіма ступенями та ланками навчання. Щоб учні при вступі у вуз не зіткнулися з проблемою, як складати іспити з тих дисциплін, які в школі не вивчали.
- Припустимо, дитина визначилася з професійним профілем, обрала предмети, які хотіла вивчати, але через деякий час коло її інтересів змінилося, вона вирішила перепрофілюватися. Як тут бути?
- Як правило, до дев’ятого класу діти вже можуть зробити професійний вибір. Проблема тут в іншому. Дитина не вміє одразу приймати усвідомлене рішення. Але до професійного вибору дитина готується ще у ранньому віці. Дуже важливо, щоб до шести років малюк максимально награвся у різні ігри, особливо у рольові. Магазин, лікарню, школу тощо. Щоб він навчився брати на себе різні ролі. Це позитивно впливає на коло його захоплень та розвиток здібностей.
Якщо ж все-таки відбувся збій, то підліток може звернутися у центр профорієнтації, де пройде діагностику за профвибором та отримає консультацію фахівця. Шкільний психолог також проводить профорієнтаційне консультування. Він може допомогти школяреві визначитися з професійною метою, зробити її свідомою, допоможе обрати альтернативу.
- Тетяно Петрівно, давайте поговоримо про шестирічних. Чи готові діти у цьому віці йти до школи? Чи не є це навантаженням для вчителів, батьків, самих дітей?
- Справді, не у всіх у шість років сформована готовність до навчання. Часом, відсутня мотивація, малюк не завжди розуміє, навіщо йому навчатися у школі. Не всім легко протягом тридцяти п’яти хвилин зберігати посидючість, уважність, організовувати себе, виконувати завдання вчителя. Але тим не менш, за такою схемою відбувається навчання у багатьох країнах. Інша річ, що на Заході для початкової школи створені зовсім інші умови. Надані окремі корпуси, де є кімнати для занять, ігрові кімнати, кімнати для сну.
Щоб поява шестирічних у школі не була для всіх додатковим навантаженням, дітей до школи слід готувати наперед. Це не означає, що необхідно у чотири - п’ять років вимагати від дитини читати, рахувати, писати. Значно важливіше виховувати самостійність, впевненість у собі. Давати окремі доручення, які б дитина могла виконати лише самотужки. Важливо навчити дитину у цей період ставити перед собою завдання та поетапно їх виконувати.
- Зараз багато хто говорить про те, що послабилося загальне здоров’я дітей. Як психологи можуть це пояснити?
- Омолодження хвороб – дуже серйозна проблема. Зафіксовано випадки, коли дванадцятирічні діти страждають від виразкових хвороб, у п’ять – хворіють на панкреатит. Якщо одна з складових здоров’я – духовний і фізичний розвиток, соціальний добробут страждає, то це відображується на всьому організмові в цілому.
- Часто від психологів можна почути про проблему невідповідності, коли батьки стикаються з тим, що їхня дитина не відповідає якомусь еталонові.
- Така проблема виникає, коли батьки створюють певний образ своєї дитини, за яким не завжди бачать її саму. Не треба забувати, що найбільша цінність у кожному з нас – наша індивідуальність. У тому випадку, коли батьки допомагають дитині розкрити її найкращі якості, зрозуміти довкілля, адаптуватися до нього, їй набагато легше знайти в житті своє місце.
