Коли майже два роки назад односільчани обрали мене сільським головою, я спочатку побоювалась, чи справлюся, адже в органах місцевого самоврядування до цього не працювала, а майже тридцять років вчителювала.
Однак, за час, що очолюю сільську раду, переконалася в тому, що світ не без добрих людей, оскільки підтримку відчуваю не тільки з боку депутатів, але й керівників сільгоспформувань, підприємців, виборців. Та й у самій сільраді підібрався дружний, згуртований колектив, а тому й робота йде на лад.
Благоустроєм села, упорядкуванням присадибних ділянок зайнялися насамперед. Починали з території сільради і об’єктів, які їй належать – Будинку культури, фельдшерсько-акушерського пункту, медамбулаторії, клубу і т.д.
Всі ці установи тепер мають цілком пристойний вигляд, там приємно провести вільний час, або, скажімо, отримувати медичну допомогу. Все відремонтовано, пофарбовано, скрізь чисто і затишно. Медичні установи телефонізовані, забезпечені холодильниками, на 7,5 тисячі гривень закупили обладнання для стоматологічного кабінету, медикаменти. Є й своя машина “швидкої допомоги”.
Приділили увагу стану центральної дороги, довели до ладу всі пам’ятники. Майже вся соціальна сфера забезпечена на зиму паливом. Впритул зайнялися і телефонізацією. Адже Станіславка – село особливе, віддалене, поряд пролягає кордон з Молдовою. Сьогодні, до речі, жителі вулиці Одеської вже мають у своїх будинках телефони.
Сільська рада прагне допомогти насамперед пільговій категорії населення. Так, всім учасникам та інвалідам війни завезене тверде паливо, а ті, хто звертався за субсидіями, отримали їх у повному обсязі. Потурбувалися і про те, щоб самотніх пенсіонерів обслуговували добросовісні соціальні працівники, проведено підготовку документів для персоніфікованого обліку ветеранів праці.
Не сходять з порядку денного також питання малозабезпечених сімей, відвідування дітьми з них шкіл і дошкільних установ. З цією метою разом з депутатами, керівником опікунської ради Людмилою Редько проводимо рейди-перевірки, а за їх результатами вживаємо відповідних заходів, надаємо сім’ям практичну і матеріальну допомогу.
Успішно, як на мене, вирішується на селі і таке питання, як відновлення зруйнованих після стихії радіоліній. У кожному разі, робиться все можливе, щоб у нинішньому році в усіх оселях знову заговорили радіоточки.
Серед нерозв’язаних проблем – водозабезпечення, нічне освітлення вулиць, ремонт мостів, постачання пільговиків зрідженим газом та багато іншого. Тут, як і скрізь, все впирається у недостатнє фінансування. Тому сподіваємося на підтримку райради, райдержадміністрації, наших депутатів обласної ради. В усьому ж іншому покладаємося тільки на себе, своїх односільчан.
