Зізнатися, був здивований інтер'єром кабінету, до якого запросив його господар. Сам він трохи затримався, і я мав можливість оглядітися. Увагу привернула чудова настінна колекція значків на кілька тисяч штук – геральдика і фалеристика (остання стосується стародавніх бойових нагород, що кріпилися не на груди, а на лицарських поясах), - грубезні альбоми з марками, карбування, палички, обрамлені різьбленням...
Усе побачене якось не співвідносилося з полірованим офісним столом, теками на ньому, парою сучасних телефонних апаратів. Зайшов господар. Невисокий, швидкий у рухах, акуратно одягнений. Відрекомендувався:
- Начальник четвертого центру поштового зв'язку Леонід Михайлович МАРЧЕНКО.
- Дуже приємно. А це? – показав я очима на значки.
Леонід Михайлович посміхнувся і сказав:
- А це з моїх особистих колекцій. Ви, звичайно ж, звернули увагу, - у нас триває ремонт? Отож, мій кабінет уже готовий. Хочеться, щоб у ньому, крім всього іншого, було трохи тепла і душі.
…Менше року тому ширяївці із схваленням сприйняли повідомлення про те, що під час реорганізації системи поштового обслуговування України, один із шести вузлових центрів зв'язку Одещини розміститься саме в них. Адже для району, розташованого у так званій глибинці, що практично не має свого промислового потенціалу, понад 60 робочих місць щось таки значать. Підшукали приміщення. Призначили керівника. Ним і виявився Леонід Михайлович Марченко. Колишній професійний військових, підполковник у відставці, афганець, нагороджений орденом Червоної Зірки.
- Напевно, ось на це ваше призначення на цивільну службу вплинуло якоюсь мірою і захоплення марками? – висловив припущення.
- Ну що ви! Філателія це лише захоплення, як і багато інших моїх уподобань. А пошта – це значно серйозніше. Це міждержавна система зв'язку: листування, газети, журнали, поздоровлення, посилки, бандеролі. Це солідний виробничий процес, що має давні корені.
Мій співрозмовник розповів історію, пов'язану із походженням самого поняття «пошта». Виявляється, перший тракт письмового зв'язку було створено за велінням Олександра Македонського. Його довжина складала 2400 верст. Спеціальні гінці долали цю відстань за 8 днів. Зміна естафети відбувалася через 5 верст. А через кожні 25 – було споруджено легкі будівлі, під дахом яких можна було підкріпитися, перечекати негоду. Тут же перебували резервні гінці. От ці пункти і називалися в нашій транскрипції «позита», що означало в буквальному розумінні «крапка, що знаходиться в районі».
Повертаючись до сьогоднішнього дня, запитую співрозмовника:
- Леоніде Михайловичу, створення минулого року укрупнених регіональних центрів поштового зв'язку – це позитивний чи, скоріше, негативний момент у розвитку даної галузі?
- Хочемо ми того чи ні – це загальноєвропейська тенденція. Одному з моїх колег довелось нещодавно побувати в Португалії. Так там на всю країну, вона, щоправда, менша України, мається сім дільниць, подібних до нашої. Безумовно, вони технічно оснащені значно краще, у них транспортних засобів більше, автотраси ліпші. Але факт залишається фактом. 7 накопичувально-сортувальних вузлів і близько 300 поштових відділень одержувально-розподільчого призначення. Тут дуже важливий такий фактор, як час проходження пошти. Адже раніше всю її, що, звичайно, стосувалася нашої області, везли з Києва до Одеси, де сортували. Потім – далі по ланцюжку. Зараз же ставиться завдання всі сортувальні операції робити безпосередньо в столиці України, а потім доставляти пошту в такі пункти, як наш. Ось за короткий, так би мовити, післяреформенний період, ми скоротили час проходження на день. Про це свідчать спеціальні контрольні листи.
- Якщо порівняти час проходження листа або іншого документа від відправника до одержувача в Україні з іншими країнами Європейського континенту…
- На жаль, результат далеко, поки що, не на нашу користь. Якщо в більшості країн Європи адресат одержує відправлення наступного дня, то в нас – на четвертий.
- За короткий період, що пройшов після реорганізації, редакція нашої газети одержала найбільшу кількість нарікань, пов'язаних із несвоєчасним доставленням пошти, з Котовська і Котовського району.
- Я не беруся в деталях судити, що там відбувається. Адже Котовськ – це зона дії Любашівського регіонального центру поштового зв'язку.
Але, крім усього іншого, як мені здається, присутні і амбіції. Мовляв, увесь час центр знаходився в Котовську, населення якого в три рази перевищує населення Любашівки. Крім того, ми, мовляв, великий транспортний і прикордонно-митний вузол із низкою промислових підприємств! Так, а хто проти? Можливо, і виходили з цього, прив'язуючи нову мережу вузлових поштових центрів? Адже мешканцю Котовська, хоча і теж непросто, але все ж таки легше знайти роботу, ніж любашівцю або ширяївцю. Адже в останніх – ні солідних промислово-транспортних виробництв, ні інфраструктури, що супроводить їх.
Ну, а якщо за великим рахунком, то ніхто і ніщо не постраждало. Візьмемо, наприклад, нашу Фрунзівку. Якщо раніше пошта надходила сюди о дев'ятій годині ранку, потім сортувалася до десятої-одинадцятої години і тільки після цього розтікалася по відділеннях зв'язку, то тепер вона надходить до Ширяєвого до другої години ночі, а вже о 7 – 7.30 йде в села того ж Фрунзівського, а також Березівського, Великомихайлівського і Ширяївського районів.
Європа, до речі, свого часу, коли переходила на таку систему організації справи, навіть не відчула цього.
Безумовно, були на першому етапі проблеми якісь. Адже людей нових багато прийшло. Одне діло добре знати свій рідний район, а інше – коли приплюсовуються ще три, що розташовані довкола.
- Тобто, деякі негаразди в перші місяці можна пояснити труднощами перехідного періоду?
- Швидше за все, так. Були спочатку також помилки у відділі передплати. Але ми оперативно вжили заходів. Складалися в поштових відділеннях акти недосилів і, згідно з цими документами, знаходилися періодичні видання, що загубилися. І зараз у цьому напрямку нарікань немає.
- Чи проводите ви моніторинги: наскільки зростають навантаження на поштових працівників у передсвяткові і святкові дні?
- Не тільки в передсвяткові і святкові. Ми щодня рахуємо. А наприкінці місяця з кожного відділення подаються статистичні дані, що звіряються з нашими. Відповідно прогнозується ситуація. Що стосується передсвяткових і святкових днів – то кількість листів зростає приблизно в півтора-два рази. Ми до цього готові, це для нас добре. Адже це – наш прибуток.
- Останнє питання, Леоніде Михайловичу: за якою поштою майбутнє?
(Невелика пауза). - За поштою професіоналів.
- Котрі колекціонують марки?
- І марки теж...
Ми розсміялися, потиснувши на прощання один одному руки...
