Сьогодні під рубрикою «Якість життя» ми звернемо увагу на важливий бік нашого буття – національну традицію пиття. Вживання алкоголю не заборонено законом. Але багато хто, якщо не всі, знають, що надмірне вживання його шкідливе для нашого здоров'я, а медики взагалі вважають алкоголь легальним наркотиком. Багато років провадиться невпинна пропаганда здорового способу життя, але статистика свідчить, що з роками непитущих не стає більше. А в світовому рейтингу «питущих» країн Україна впевнено посіла перше місце, суперничаючи з Росією і Францією. І хоча ми – виноградна держава, а пивом нині хоч залийся, статистика свідчить, що споживання українцями горілки не знижується і складає 80% загального споживання алкогольних напоїв. Тож сьогодні ми будемо говорити про горілку і проаналізуємо цю проблему якості нашого життя.
«РУССКИЙ ВОВКА – САМЫЙ ЧИСТЫЙ ВОВКА В МИРЕ» (рекламний слоган). Напевно, немає в жодного продукту стільки порівнянь, скільки в горілки. Вона і «лиходійка з наклейкою», і «зелений змій», вона і «згубниця», і «розлучниця». І разом з тим завжди вважалася державним продуктом, а в усьому світі – національною гордістю слов'ян.
Мало хто знає, що в 1977 році кілька американських компаній-виробників горілки почали оспорювати у СРСР право використовувати саму назву «горілка». Нахабні капіталісти не змогли представити до Міжнародного арбітражного суду докази, і СРСР виграв процес, одержавши право на світовому ринку використовувати в рекламі твердження: «Только водка из России – настоящая русская водка». В роки безмежної свободи на російських телеканалах повторювалася класна реклама вітчизняної горілки: «Русский Вовка – самый чистый Вовка в мире». І це чиста правда.
Справа в тому, що ні відомі в усьому світі американський «Смирнофф», ні шведський «Абсолют», ні ізраїльський «Кеглевич» не є справжніми горілками. Ви здивуєтеся: чому? Справа в тому, що вони розводять спирт за обсягом рідини, а зазначені на їхніх етикетках 40 – обман споживача. Якою б новітньою не була в них технологія, вони не можуть одержати рівно 40 – виходить то близько 41,2, то 39,6 або 40,8. Класична ж російська горілка розводиться за обсягом і вагою – літр горілки повинен важити рівно 953 грами. І ні на йоту більше або менше. Це ідеальне співвідношення обсягу і ваги відкрив великий вчений-хімік Д. І. Менделєєв, і в 1894 році Росія запатентувала відкриття. Відхилення ж від справжніх 400 в той чи інший бік спиртової суміші фізіологічно погано впливають на організм. То ж краще пийте класичну російську горілку – тільки вона справжня, не шкідлива для здоров'я і вельми хороша для традиційних застільних спілкувань.
Звичайно, якщо при виробництві її зберігається менделєєвська технологія. І треба сказати, з 1924 року, коли після сухого закону ввели державну монополію на виробництво і продаж спиртних напоїв, десятиріччями якість «Московської» і «Столичної» не поступалася класичній, і радянський народ пив чистий, як сльоза дитини, улюблений напій. Навіть під час Великої Вітчизняної війни для виготовлення горілки використовувався тільки чистий харчовий спирт вищого очищення.
«БЕДА, КОЛЬ ПИРОГИ НАЧНЕТ ПЕЧИ САПОЖНИК» (з байки). Першого удару по престижу вітчизняної горілки завдав партійний лідер Хрущов. Треба було такому статися: у 1958 році на одному з нафтоперегінних заводів Микиті Сергійовичу, до речі, любителю випити, піднесли чарку горілки, вигнаної з... нафти. Державна людина № 1 відразу прийняла державне рішення: не будемо витрачати на горілку пшеницю і кукурудзу, будемо гнати її з нафти!
Незабаром з'явилися перші масові отруєння. Генетики провели дослідження: одним мишам впорскували пшеничну горілку, іншим – нафтову горілку. Останні виродилися зі швидкістю обпадання осіннього листя. Але на дослідження не звернули уваги. Статистику масових отруєнь народу, звичайно, від народу приховували.
Майже катастрофічної шкоди завдала здоров'ю авантюра 1985 року, коли держава піддала анафемі не тільки горілку, але й взагалі всі напої з градусами. Не можна посилатися на хороші наміри Політбюро – ними, як відомо, викладено дорогу до пекла. Так, підсунули новому лідеру Горбачову, молодому і питущому тільки молоко, страшну статистику всенародного падіння. У 70-ті роки вживання алкоголю збільшилося у 8 разів. І далі – більше: якщо в 1980 році на душу населення було випито 9 літрів умовного алкоголю, то в 1984-му ця цифра підскочила до 17 літрів, а в Москві і Ленінграді – до 23 (середня цифра по країнах ЄС – 6). Далі був фатальний рубіж - після 25 літрів на душу населення настає незворотня дегенерація народу, самознищення нації. Ще б пак: якщо перевести ті самі умовні літри до нормальної для розуміння тари, то виходить, що кожен громадянин випивав 100 пляшок горілки на рік, тобто я, моя дружина, моя старенька мати, непитущі син і його дружина, а також однорічна внучка повинні випивати по півлітра кожні три дні. Жах! Так виник сумнозвісний антиалкогольний указ.
«УЖ СКОЛЬКО РАЗ ТВЕРДИЛИ МИРУ» (з байки). У світовій історії було чимало заборон спиртного, але потім виявлялося, що «сухий закон» призводить до зворотного результату. На жаль, і в Союзі почали боротися не з причиною, а з наслідком. Ніхто не говорив про головне - про соціально-психологічні наслідки жорстокої стагнації держави «розвинутого соціалізму». І трієчники вирішили відразу перетворити гігантську країну з тисячорічною традицією пиття до подоби мусульманської держави, де алкоголь під забороною Аллаха, а за порушення його волі страчують прилюдно, щоб іншим не кортіло. Запопадливість партійної номенклатури і ретельність державних чиновників не знали меж. Начебто вони не вивчали історію! Закрили або перепрофілювали всі 600 лікеро-горілчаних і винних заводів, знищували запаси горілочних пляшок - дзенькіт стояв на всю країну, вирубували виноградники, знімали з найвищих посад кожного, на кого донесли про вживання, - за два роки за різні алкогольні гріхи до відповідальності притягли близько 3 мільйонів чоловік. Деякі псевдовчені вимагали заборонити продаж кефіру і соків, тому що в них теж міститься алкоголь. Ви будете сміятися, але з 1989 року стольний град Київ збирався оголосити себе цілком безалкогольним містом. Невже це божевілля було за життя нашого покоління?
До 1988 року рапортували: продаж горілки упав майже на 63%, щоправда, бюджет не дорахувався 40 млрд карбованців. З продажу зникли одеколони, лосьйони, всілякі лаки, креми для взуття, дихлофос, клеї, політури й інша хімія. За даними МВС, у 1987 році вживання тільки цих препаратів призвело до отруєння майже 50 тисяч чоловік. Так загальна турбота про здоров'я нації оберталася моральним падінням, масовими отруєннями і людськими життями.
«АПЕТИТ З ЇДОЮ ПРИБУВАЄ» (з Рабле). Ставши незалежною державою, Україна віддала державну монополію на виробництво і продаж зігріваючих напоїв приватному підприємцю. Чому? Адже відомо, що раніше продаж горілки поповнював третину держбюджету (собівартість півлітра при роздрібній ціні в 3,12 руб. була всього 6 коп.!). Росія отямилася першою й у 1993 році повернула державну монополію. Чому ж Україна не взяла за приклад світові цивілізовані приклади? У нас зараз, говорять фахівці, собівартість пляшки горілки близько 50 коп. при ціні до 8-10 грн. Підрахуємо замість Кабміну: якщо кожен питущий українець буде випивати за день всього 50 г, то добова потреба країни в горілці складе 4 млн пляшок! Ото вже справді державний продукт. Чому ж держава відмовляється від такого вагомого поповнення вічно дірявого бюджету?
Гадаю, все через ті ж великі гроші. Маючи колосальні прибутки, приватні виробники й оптовики горілки мають і своє впливове лобі у Верховній Раді. Ми не знаємо імен цих «агентів впливу», але Великі Гроші говорять: їх не може не бути. Про махрову корупцію чиновників усіх рівнів нещодавно говорив Президент Леонід Кучма. І ось вже ліцензії на виробництво алкоголю мають близько 300 фірм, одержати її може кожний бажаючий робити гроші.
В Одесі й області, як гриби після радіоактивного дощу, росли приватні структури: ліцензії відразу одержали 17 лікеро-горілчаних заводів, сертифікати на право торгівлі алкоголем - 112 оптових і понад 3000 роздрібних фірм. Магазини завалені горілкою найрізноманітніших марок, її почали продавати хто завгодно і де завгодно. Держава безповоротно втрачала контроль над цією сферою економіки. А підвищення ставки акцизів з 2 до 7 екю за літр 1998 року «добило» держпідприємства. Де торгова марка «Чорне море» Одеського лікеро-горілчаного заводу, що випускала горілку відмінної якості і якій незабаром виповнилося б 120 років?
* Документально зафіксована точна дата появи російської горілки – 1474 рік, коли росіяни винайшли перегонку спирту з житнього зерна, і на виробництво-продаж горілки ввели царську монополію.
* У 1859 році сотні тисяч селян 32 губерній Росії розпочали акції протесту проти продажу горілки під девізом “Жодної чарки!” Масовий розгром питних закладів було придушено військами.
(Закінчення буде.)
