У зв’язку з безробіттям, що виникло сьогодні у багатьох галузях господарства, гострі проблеми з’являються і в системі працевлаштування моряків «під прапор». Тому не випадково, що основні питання, які обговорювалися за «круглим столом» в прес-клубі реформ «Порто-Франко», були пов’язані з виходом українських фахівців на міжнародний ринок морської праці.

Складність сьогоднішньої ситуації в тому, що у нас утворився надлишок робочої сили, яка шукає свого застосування на суднах іноземного працедавця. Це явище стало прямим наслідком розбазарювання флоту. Так, з 297 суден, які перебували у складі ЧМП, не залишилося жодного. Одночасно близько 25 тисяч членів плавскладу залишилися без роботи. Ухвалена у 1998 році програма “Стабілізації та розвитку морського та річкового транспорту до 2005 року” щодо створення 169 нових одиниць флоту до цього часу не виконана. Сьогодні армія безробітних поповнюється за рахунок старіння суден і з інших причин.

Проте, щороку продовжують випускати нових фахівців 22 вищі і середні морські навчальні заклади України. Паралельно виникло вже близько 40 різноманітних короткотермінових курсів і тренажерних центрів, де на платній основі протягом двох-трьох місяців штампують представників рядових спеціальностей. Симптоматично, що навчання там відбувається без плавальної практики, що, звичайно ж, не дає учням повноцінних уявлень про реальний досвід роботи на флоті. Кожного з випускників забезпечують комплектом документів, необхідних для того, щоб бути прийнятим на оплачувану посаду як члена суднового екіпажу. З ними новоспечені мотористи, матроси, газозварники і приходять на ринок працевлаштування.

Подібні курси, як магнітом, принаджують громадян, які не знайшли себе в інших сферах діяльності, проте які багато чули про те, що начебто моряки гребуть гроші лопатами. Аби лише правдами чи неправдами потрапити на судно! Так, поступово, утворилася когорта випадкових людей, які шукають будь-які способи піти “під прапор”. За останні роки їхнє число стрімко зросло і стало значно більшим, ніж кількість замовлень, які поступають від іноземних судновласників. Водночас українських претендентів витісняють з ринку вихідці з Китаю, Індонезії, Єгипту, Куби, Філіппін, які готові працювати за ставками втричі меншими, ніж визначені для українських фахівців. Наприклад, у Норвегії вже функціонує 10 морських коледжів, в яких навчаються китайці – майбутня дешева робоча сила.

Суворі умови конкуренції, що утворилася у світі, може витримати лише професіонал, який володіє високими особистими якостями, відповідальністю і дисципліною, а також, і це - обов’язкова умова, відмінним знанням англійської мови. Такі можуть сміливо звертатися до посередницьких підприємств щодо працевлаштування, які мають державні ліцензії. Тобто йти загальновизнаним легальним шляхом, що за 13 років існування надійно зарекомендував себе. Поряд з ними є чимало людей, які не можуть бути потрібними на ринку за віковим цензом, через відсутність експлуатаційного досвіду, або низьку професійну підготовку. Наприклад, це стосується тих самих “скоростиглих” фахівців, які бачили море лише з пляжу. Багатьох зраджує саме погане знання, а часто і повне незнання англійської мови.

Проте вони спритно вміють користуватися тією анархією, яка, на жаль, так поки що і не витіснена з офіційно затвердженої системи дозволу. Як відомо, остання діє щодо українських моряків, які виїздять на іноземні судна, та існує для оформлення документів, необхідних для виїзду за межі України. Не випадково сьогодні навіть міністерські чиновники і профспілкові діячі не знають точно, скільки моряків виїхало з країни. Вони визначають їхню кількість за числом виданих посвідчень особи моряка, не враховуючи те, що майже половина їх є, по суті, “липовими”. Сьогодні в Одеській області виявлено понад 30 організацій, які грішать тим, що самовільно взяли на себе функції видачі дозволів – віз. Вони залишилися як рудимент радянських часів, коли були наділені вузьким правом відправляти у закордонні відрядження лише фахівців своїх підприємств. За звичкою цей привілей так і закріпився за ними.

Ось чому знаходиться чимало авантюристів, які мають на руках необхідні сертифікати (ми вже знаємо, яким шляхом вони отримані) і дозвіл на багаторазовий виїзд, які перетинають кордон за “ОВИР”-івськими паспортами. Основний документ – посвідчення особи моряка вони також досить нескладно отримують, обходячи офіційні канали. Такі громадяни з точки зору врегульованого українськими законами порядку морського працевлаштування є “нелегалами”. Опинившись за кордоном, вони, як правило, наймаються на чиєсь судно самостійно, - просто домовляються з господарем на свій страх і ризик. Найбільшою гарантією для них може бути хіба що усна рекомендація якогось знайомого. Ані профспілка, ані посередник за нього не відповідають. У “нелегала” нема, та й не може бути, копії трудового договору. Тому у критичній ситуації нашим консульствам і дипломатичним представництвам за кордонам буває досить складно вирішувати їхні конфлікти з судновласниками. Тому “нелегали” часто залишаються обманутими, іноді зовсім без обіцяних їм грошей. Повернувшись ні з чим, вони нерідко стають скаржниками на посередницьку систему працевлаштування “під прапор”. Наприкінці розмови, слід сказати про переваги “легальних” моряків. Правовий механізм надання посередницьких послуг щодо працевлаштування громадян на роботу за кордоном регламентований Конституцією України, базовим Законом України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”, постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, “Про затвердження переліку органів ліцензування”. Крім того, є ціла низка нормативних актів, які визначають сувору систему контролю і звітності за проваджену діяльність щодо посередництва. На кожного з відправлених на іноземне судно українських морських фахівців заповнюється реєстраційна картка, а статистичний звіт, в свою чергу, надходить до органів державної служби зайнятості і в контролюючі податкові органи. Обов’язкова співпраця з профспілками, наявність колективних договорів разом з контрактами між моряком та іноземним працедавцем становлять високий потенціал гарантій соціальної захищеності.