Про рейси «під прапором» ходять легенди, багато з яких близькі до істини. У всякому разі, можливість заробити за час такого виходу у море на квартиру або машину (а то і на те й інше) ніким не заперечується. Індивідуальне працевлаштування за кордоном, де, зауважимо, ніхто відповідальності за моряка не несе, доступне багатьом. А більшість тих, хто прагне заробити дуже нелегкий долар на морських дорогах, звертається до посередників – крюїнгових компаній.
На щастя, більшість з них працює не один рік і зарекомендували себе як в Україні, так і за кордоном. Грубого виживання конкурентів з цього ринку поки що не спостерігається, та, мабуть, і не буде. Відбір кращих посередників тут абсолютно звичайний – якість роботи, що надається, і підтримка моряка під час рейсу приваблює потенційних клієнтів. Ось тому поява нової контори з працевлаштування моряків на судна під іноземним прапором нікого не здивувала. Фірмі, що одержала гучну назву “Фарватер”, треба було зарекомендувати себе. І вона цього досягла. Притому за досить короткі терміни...
Мила дама, у минулому працівник облдержадміністрації, зареєструвала (з шахрайською метою, як відзначать пізніше працівники УСБУ в Одеській області) за сприяння групи осіб приватне підприємство “Фарватер”. Спеціалізацією його стало працевлаштування українських громадян за кордон. Було зроблено все, щоб приспати підозри особливо недовірливих: знято офіс у центрі міста, відкрито розрахункові рахунки у національній та іноземній валюті. Тільки от реальних можливостей для працевлаштування українських моряків за кордон новоз’явлена підприємниця не мала. Зате вміння входити у довіру, козиряючи зв’язками, котрі начебто є в неї, і називаючи прізвища відомих людей, було хоч відбавляй. Це й зіграло свою фатальну роль у долі багатьох моряків.
У період з вересня 2001 року по червень 2003 року “Фарватер” став воістину золотоносним. Підприємлива керівниця фірми, увійшовши в довіру значної кількості наших співгромадян, що мають морські спеціальності, під приводом надання посередницьких послуг з працевлаштування їх на судна під іноземним прапором, укладала з моряками фіктивні трудові договори. При цьому одержувала від них (за ще не надану послугу!) значні суми винагороди в іноземній валюті. Порівняти це можна тільки з приходом до магазину, де ти нічого не купив, але заплатив гроші...
Що гнало на це людей, які часом влізали в немалі борги? Звичайно, передусім нестабільність матеріального становища і віра в те, що мила господиня агентства з великими зв’язками “у верхах” відправить їх у рейс в першу чергу.
Про те, що в офісі фірми повинні бути наявні і ліцензія Мінпраці, і зовнішньоеконо-мічний договір між іноземним роботодавцем і посередницькою кампанією, і зразок трудового договору (що укладається за дорученням роботодавця) обдурені моряки чомусь забували. Але ж відсутність у цьому пакеті хоч одного документа повинна насторожувати. Але солодкий мед обіцянок і гірка отрута розчарування...
Минав час, і моряки розуміли, що дуже прорахувалися. Повертати їм гроші шахрайка відмовлялася. Люди вимагали роботу, але за відсутності відповідного договору з іноземцями її просто бути не могло. У повітрі запахло смаленим. І тоді “пані фарватер” знайшла простий вихід зі становища. Щоб уникнути контакту з обдуреними клієнтами і необхідності повернення незаконно одержаних коштів, вона переїхала до іншого офісу. У подальшому робила таке неодноразово.
Однак, будь-яка афера, навіть найгеніальніша, має особливість перериватися найбанальнішим чином, привертаючи до себе увагу правоохоронних органів. Оперативники Управління СБУ в Одеській області, котрі взялися за розслідування цієї історії, швидко розставили всі крапки над “і”. Дії засновниці “Фарватеру” кваліфіковані, як шахрайство в особливо великих розмірах. Стосовно неї УСБУ порушило карну справу, ведеться слідство. На даний час виявлено близько п’ятнадцяти потерпілих, однак їх, за попереднім підрахунком, має бути значно більше. Просто багато моряків бояться давати свідчення, побоюючись потрапити до “чорного списку”. Про те, що до такого потрапляють за результатами конкретної роботи на судні і ініціативою судновласника, багато хто не знає. А повірити у те, що господиня “Фарватеру” ніяких контактів з іноземними судновласниками не мала, не можуть і досі. Адже так важко визнати себе обдуреними найпримітивнішим чином...
