Красноокнянський район – типова глибинка, де праця на землі-годувальниці була і є головним джерелом достатку. Про теперішні турботи аграріїв, перспективи галузі наш кореспондент веде бесіду із заступником голови райдержадміністрації, начальником управління сільського господарства та продовольства Олександром БЕЗИМЕНКОМ.
- Олександре Сергійовичу, мені звісно, що більшість великих і міцних господарств посіяли вчасно ячмінь, бобові та овес в оптимальні терміни. Усього ярий зерновий клин зайняв понад сім тисяч гектарів. Закладено надійну кормову базу для громадського тваринництва. У якому стані основна продовольча культура - озима пшениця?
- Засіяні з осені зерновими поля, а це – понад 18 тисяч гектарів, на 90 відсотків у задовільному і доброму стані. За рахунок інтенсифікації – застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, оптимальних термінів посіву та дотримання агротехнологій, - гадаю, зможемо виконати районну програму «Зерно Красноокнянщини-2004» і зібрати 56 тисяч тонн збіжжя.
- Чи можна вже говорити про пшениці сильних і цінних сортів?
- Сильна пшеничка вимагає норми добрив, побільше парів і відповідного посівного матеріалу. Без обігових коштів на це годі й замахуватись. До всього, тогоріч, через страшенну посуху, мали чималі проблеми з насінням.
Наші господарі закупили в Криму близько тисячі тонн посівного матеріалу. А оскільки широкого вибору не було, то задовольнились, в основному, такими вже давно апробованими сортами як-от: Одеська-162, Ніконія, Обрій, Селянка, Одеська-267.
У подальшому керівники агроформувань все ж планують різке підвищення, до 30 центнерів, урожайної віддачі гектара. І якість зерна буде вищою.
- Красноокнянщина завжди славилася високими, сталими врожаями цукристих. Нині ж буряківнича галузь у районі, чого гріха таїти, пішла на спад. У чім тут причина?
- Так, справді, цьогоріч було засіяно усього 450 “солодких” гектарів. З шести господарств, котрі ще донедавна займалися вирощуванням цукристих, лишилися три. Колективні підприємства воліють виводити буряки із сівозміни як трудомісткі та нерентабельні. По-друге, чимало хазяїв нарікають на невчасні розрахунки за здану сировину з боку котовських цукроварів, заниження цукристості, ваги тощо. Щоправда, у квітні переробники пообіцяли, що під час сезону збирання, забиратимуть корені на полях у сільгосппідприємств і по їхній вазі. От якби ця заява прозвучала раніше, гадаю, й охочих вирощувати солодкі корені побільшало б.
Особисто я за буряком бачу перспективу. Якщо дати цій культурі все, що потрібно за технологією, то й віддача не забариться, і зиск буде.
- На черзі - жнива. Що діється на тракторних станах агроформувань району?
- Хоча ремонтні роботи просуваються набагато краще, аніж у попередні роки, проблема, і чимала, є. Бо хочеться нам того чи ні, але майже 80 відсотків збиральних агрегатів уже відслужили відміряний їм термін. Та все ж, ремонтники, як на мене, спрацювали добре. До виходу у поле готові майже усі 153 наявні у районі самохідні комбайни, 288 тракторів. Полагоджені жатки. Навантаження на один комбайн у нас 119 гектарів, тоді як оптимально машини мають збирати 90 – 100 гектарів за сезон. Відтак, на косовицю хлібів залучатимемо 14 одиниць високопродуктивних збиральних агрегатів.
Окрім цього, за рахунок банківських кредитів планується закупити п’ять нових комбайнів «ДОН-1500» та один «ЄНІСЕЙ-950», а також деяку іншу техніку. Цього, гадаю, буде достатньо, аби упоратись зі збиранням за два робочі тижні.
- Які тенденції найбільш виразно прослідковуються у реформованих господарствах?
- На даний час у районі господарюють 34 нові агроформування та 78 фермерів. Себто, на початку реформування господарі пішли шляхом дроблення. Нині йде зворотній процес – укрупнення. Там, де біля керма опинились керівники з великим досвідом, тим селяни і паї свої довіряють. Таким чином, маємо вже понад 20 сільгосппідприємств, у котрих поза тисячу гектарів ріллі.
А задають тон у сільськогосподарському виробництві такі економічно міцні агроутворення, як-от: СВК «Правда», де керівником Віталій Кирлан, СВК “Ягорлик”, що його очолює Валерій Сложинський, ПСП «Колос», де директором Павло Будигай, СТОВ «Мрія» на чолі з Миколою Добровольським та СВК «Хлібороб», котрим керує Василь Аніка.
Ось за такими працелюбами, які ефективно хазяйнують, і майбутнє. До них і горнуться наші землероби.
Красноокнянський район
