П. 4. «ПРОДОВЖЕННЯ ГАЗИФІКАЦІЇ СІЛ І СЕЛИЩ...»
СТАРТ У НОВЕ ЖИТТЯ
Проблема забезпечення Білгорода-Дністровського природним газом не вирішувалася багато років. Донедавна місто залишалося єдиним не газифікованим адміністративним центром обласного значення. Переломний момент настав після включення пункту про газифікацію Білгорода-Дністровського до обласної програми «Регіональна ініціатива». Хід будівництва газової магістралі голова облдержадміністрації Сергій Гриневецький контролював особисто.
До 2000 року проблема теплопостачання для жителів Білгорода-Дністровського стояла особливо гостро. Із приходом на посаду міського голови Миколи Чербаджи якість опалення значно зросла: у холодну пору року споживачі почали гарантовано одержувати тепло повною мірою. При цьому щорічно для бюджетної сфери і житла місто витрачало понад 40% обласних запасів дорогого топкового мазуту. На початок 2003 року собівартість опалення в місті складала понад дві гривні за квадратний метр, у той час, коли по області вона не перевищувала 90 копійок. За такої ситуації велика частина городян витрачала на оплату теплових послуг близько 40% своєї місячної зарплати, а держава – понад 3 мільйони гривень на оплату субсидій і субвенцій на опалення для населення і бюджетних організацій щороку.
Практична реалізація унікального проекту газифікації Білгорода-Дністровського почалася 10 жовтня 2003 року. День, коли на березі лиману був зварений символічний шов майбутнього газопроводу, увійшов до історичного літопису міста як відправна точка будівництва. На урочистому мітингу губернатор області Сергій Гриневецький назвав цей широкомасштабний проект своєрідним стартом у нове життя.
Четвертий пункт обласної програми “Регіональна ініціатива” у частині газифікації Білгорода-Дністровського було виконано гідно й у найкоротший термін. Аналогів подібного будівництва в Україні немає. По дну Дністровського лиману прокладено майже п’ятикілометрову підводну частину магістралі. Вартість газопроводу довжиною 20,9 км і потужністю в 60 млн кубічних метрів на рік склала понад 44,7 млн гривень. Найбільша питома вага цієї суми, близько 42 мільйонів гривень, інвестована Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (голова правління, Герой України Юрій Бойко). 26 серпня 2004 р. він першим рапортував Президенту України Леоніду Кучмі про здачу в експлуатацію газовідводу високого тиску.
Рівно через місяць – 28 вересня 2004 року – дано доручення Президента України про будівництво другої черги газопроводу, що дозволяє забезпечити блакитним паливом жителів Білгород-Дністровського району і курортної зони. У ньому визначено завдання щодо джерел фінансування будівництва, зазначені терміни його закінчення в червні 2005 року. Нова вітка магістралі, 12 кілометрів якої пройде по території Овідіопольського району, дозволить збільшити обсяги газу, що постачається до Білгорода-Дністровського, з 7 тисяч кубометрів на годину до 22 тисяч. З'явиться можливість газифікувати промислові, комунальні підприємства і житловий сектор міста, селища Сергіївку і Затоку, низку сіл Білгород-Дністровського району.
На даний час проектно-кошторисна документація щодо другої черги перебуває на експертизі в Києві. Вартість будівництва обчислюється сумою у 8 мільйонів 127 тисяч гривень. Однак на цьому газифікація Білгород-Дністровського району не завершується. Управління капітального будівництва облдержадміністрації активно веде роботу щодо проектування і підготовки будівництва газопроводу з боку Тарутиного. Він пройде по Саратському і Білгород-Дністровському районах із відгалуженням на Татарбунарський.
Використання зданої в серпні цього року газової магістралі дозволить вже нинішнього осінньо-зимового сезону забезпечити теплом близько 70% опалювальних об'єктів соціальної сфери і житлових будинків Білгорода-Дністровського. Газова вітка довжиною 2,5 кілометра проведена від газорозподільної станції до центральної котельні. Нинішньої зими жителі міста одержать тепло за нижчою ціною, ніж раніше.
Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей», м. Білгород-Дністровський
РЕВОЛЮЦІЯ В ОПАЛЕННІ
Сьогодні газ підведено до трьох чвертей населених пунктів Одеської області. Сім років тому такому прогнозу мало хто вірив. Однак очі бояться, а руки роблять. Генеральний директор концерну «Одесаагрогаз» Анатолій Євграфович Радчук, чиє підприємство є провідним виконавцем робіт з газифікації області, стверджує, що його колективу і надалі вистачить сил для виконання завдань, визначених обласною програмою «Регіональна ініціатива».
Розмова почалася з фактів. Залишалося тільки загинати пальці, але незабаром і їх не вистачило для підрахунку кількості так званих "пускових" об'єктів. Тобто тих, котрі або недавно здані, або проходять завершальну стадію випробувань і почнуть працювати цього року. У Біляївському районі це село Нерубайське, де йдуть режимні випробування газової котельні, побудованої для опалення найбільшої в Україні гімназії. Така ж передстартова ситуація в школі у Роздільній. Зовсім свіжа інформація про проведення газу надійшла із села Бурдівка цього ж району. Усі мережі були зроблені за півтора місяця. Тепер, після приймання об'єкта комісією, найбільш суворими контролерами стали користувачі.
Ведеться будівництво магістральних підвідних газопроводів у селах Єгорівка, Степове і Степанівка.
Наближається до завершення газифікація в селі Лиманське. Тут силами концерну побудована котельня потужністю понад три мегавата. Її вистачить на забезпечення обігріву селища військових льотчиків. Усього ж у Роздільнянському районі ведуться роботи на 19 об'єктах. Цілком газифіковані села Єреміївка, Кучурган, Матишівка.
Швидкими темпами ведуться роботи з газифікації Кодимського району, де "Одесаагрогаз" також будує магістральний підвідний газопровід. Практично закінчено прокладання газових систем, що йдуть до сіл Доброолександрівка і Новоградівка під Овідіополем. Залишається тільки зробити розвідні мережі низького тиску, які подають блакитне паливо безпосередньо у будинки. Деякі селяни вже встановили у себе на кухнях газові плити, водогрійні колонки та автономні казани для опалення і відчувають крім зручності і те, що це ще і набагато економічніше, ніж застосування для обігріву електроенергії. Після здачі цих об'єктів можна буде говорити про завершення газифікації Овідіопольського району.
– Можете точно так само починати загинати пальці, полічити наші ноу-хау, – говорить А.Є. Радчук.– Наприклад, труби ми прокладаємо з поліетилену – матеріалу, який не піддається корозії. Далі... У концерні є свій проектно-конструкторський відділ, свої будівельні дільниці і робочі бригади. Тому ми можемо, не залежачи ні від кого ззовні, виконувати будівництво об'єкта від початку до кінця і здавати "під ключ".
Зараз у межах підприємства будується завод із випуску автономного опалювального устаткування. Він випускатиме МОГи – тобто модулі опалювальні газові різних модифікацій. При узгодженні проекту модуля наш губернатор, як винахідливий "технар", вніс у нього багато ділових інженерних пропозицій. Зараз МОГ – технічна новинка, яка не має аналогів у Європі. Це доводять дипломи, отримані на трьох міжнародних виставках. Авторський патент на модулі зареєстрований у Києві і Москві в департаментах інтелектуальної власності і котирується в СНД. На сьогодні в Одеській області їх встановлено понад сорок.
Наприклад, в Ізмаїлі за допомогою МОГа має опалюватися центральна басейнова лікарня. Модулі різної потужності застосовуються в селі Маяки Біляївського району, у селі Червоноармійське під Болградом, у дитячому притулку села Олександрівка Комінтернівського району, для опалення Тарутинського аграрного ліцею. В Одесі замовниками цього устаткування виступили театр музкомедії, облвійськкомат, дитячий притулок "Світанок", психіатрична лікарня № 2, обласне казначейство.
– Попит на цю продукцію показав, що настав час виходити з пелюшок експерименту, – говорить А.Є. Радчук. – Одночасно ми зможемо підвищувати економічність роботи модулів. Сьогодні собівартість 1 кілокалорії при використанні МОГа становить 3,1 копійки. Тим часом, по місту ця ціна понад 18 копійок, а там, де застосовують рідке паливо, – і до 30 копійок. Казани модулів витрачають небагато – максимум до 10 кубометрів газу на годину. Регулювання теплового режиму водопідготовки для опалення відбувається автоматично.
Крім того, типова або топкова котельня будується півтора-два роки. Модуль же створюється за півтора-два місяця. Подача від нього гарячої води завдяки спеціальним пристроям може здійснюватися вибірково в різні приміщення. Як говорять споживачі, цей винахід – революційний стрибок в опаленні.
Але не все йде гладко. Справа в тому, що концерн часто йде назустріч проханням районного керівництва про виділення коштів за зроблену на його об'єктах роботу в кредит. На жаль, не всі замовники дотримуються слова і далеко не завжди вчасно розплачуються. У списку боржників "Одесаагрогазу" є, наприклад, Балта. Там у центральній частині міста вже другий сезон використовуються котельні, кредит за які, незважаючи на тривалі обіцянки, все ще не повернуто.
Така ж картина затримки розрахунку спостерігається в селі Щорсове Іванівського району, селах Нерубайське та Усатове Біляївського району, Червоний Яр Кілійського району, Утконосівка Ізмаїльського району. Це далеко не повний перелік боржників. Невже їм не совісно?
Владислав КИТИК, «Одеські вісті»
