ПРО СУТНІСТЬ ЛЮБОВІ ВИБОРЦЯ ДО КАНДИДАТІВ
На трасі Ізмаїл-Рені в рейсовий автобус, на мою велику радість, сів Андрій Спиридонович Лунка. Інженер за освітою, він два скликання підряд (з 1994 по 2002 роки) був сільським головою у селі Орлівка, і ми непогано співпрацювали. Я пам'ятаю, на якому високому рівні на прохання газети Андрій Спиридонович організував «круглий стіл» з керівниками сільгосппідприємств свого села з питань реформування АПК, і до його думки виробничники прислухалися. Я пам'ятаю, як звітував Андрій Спиридонович у тракторній бригаді, з якою увагою сільські трудівники слухали голову. Я пам'ятаю, як красиво А.С. Лунка пішов з посади – міг би балотуватися ще раз, але сам собі чесно сказав: «Я не відношуся до людей нового покоління, тому зобов'язаний звільнити дорогу молодим». Вийшовши на пенсію, А.С. Лунка далі бере участь у житті села, ділячись власним досвідом і знаннями. Багато хто його з повагою називає аксакалом.
– Андрію Спиридоновичу, хочу поговорити з Вами на досить педантичну тему. Слава Богу, ми пережили президентські вибори. Але вже навесні 2006 року нам знову потрібно буде усамітнюватися в кабінках з бюлетенями. І сьогодні мене, та й багатьох людей, хвилює запитання: а які прізвища будуть значитися в цих бюлетенях? Я гадаю, що вже зараз треба готуватися до виборів в органи місцевого самоврядування, визначатися з кандидатурами. Щоб передвиборна кампанія, коли вже починають штормити емоції, не піднесла "сюрпризів".
– Я переконався в тому, що обирають не найкращого. Практика показує, що більше голосів набирає той кандидат, який зумів краще себе піднести. Похвалитися, пообіцяти. Може, є серед кандидатів людина більш гідна, але буде скромним – і програє. Або висунуть люди хорошого керівника-виробничника, але він з головою занурений у свою роботу, йому саморекламою просто ніколи займатися, чого не скажеш про опонентів…Воно, звичайно, не повинно бути так! Але, насамперед, у передвиборній кампанії не можна використовувати "заборонені прийоми". Я не можу не згадати минулі президентські вибори: скільки було образ!
– Андрію Спиридоновичу, може, з учасників передвиборної кампанії потрібно брати розписки в тому, що вони зобов'язуються не ображати суперників, не поширювати неправдиву інформацію і т.п.?
– Дозвольте, балотуються люди з вищою освітою: вони повинні знати і законодавство, і етикет. Невже людині, яка хоче стати на чолі села, міста, країни потрібно нагадувати про мораль, про правила хорошого тону?
– Але як припинити той негатив, який щоразу ллється з екранів телевізорів, зі сторінок газет? Зрештою, чому ми, виборці, повинні все це слухати і ковтати на ніч валеріану?
– У нас є служби, які мають стояти на сторожі законності і правопорядку. Якщо говорити про вибори глави держави, я вважаю, що саме Президент України Л. Кучма, як гарант Конституції, мусив забезпечити чесні і чисті вибори.
– Якби мені довелося підшукувати домробітницю, я б запитала у неї, по-перше, документ про освіту, по-друге, довідку про стан здоров'я, по-третє, рекомендації. А ось коли ми "наймаємо на роботу" органи місцевого самоврядування, до кандидатів практично ніяких вимог не висуваємо. Балотуватися може будь-який бажаючий громадянин України, який досяг певного віку. І такі бувають індивіди!.. Бувало: у мери міста рвався безробітний, єдине заняття якого в цьому житті – розмови про політику з друзями в пивній. І можна навести безліч аналогічних прикладів із практики. За логікою речей до кандидатів ми маємо висувати певні вимоги: освіта, досвід керівної роботи тощо.
– Знаєте, іноді людина без вищої освіти для села може зробити більше, ніж той, хто має диплом. Або так склалася у людини доля, що не було можливості показати свої організаторські здібності. Вважаю, не можна передбачити ситуацію. Головне, щоб кандидат справді хотів щось зробити для свого села, міста, району. Важливо, щоб він був здатний до самоосвіти. Саме таких людей треба виявляти. А як це робити? Запитувати характеристики з місця навчання і роботи? Але характеристики у нас звикли писати брехливі. Та й потім, навчання в школі ще не показник: маршал Жуков у дитинстві був зірвиголова, проте став знаменитим воєначальником. Нам залишається сподіватися тільки на те, що виборці у кандидатах розберуться.
– І все-таки, Андрію Спиридоновичу, Ви ж не будете сперечатися з тим, що керівній роботі треба навчатися. Що ж виходить: щоб одержати право водити машину, треба закінчити спеціальну школу і скласти іспити – теоретичну і практичну частину, а щоб очолити село або місто, фахової освіти не потрібно? У "застійні часи" лідерів виховували зі шкільної лави: піонерська дружина, первинна комсомольська організація. Може, варто починати з відродження молодіжних організацій?
– Напевно, що колишня система була задумана правильно, але на практиці, погодьтеся, робили кар'єру не найбільш здібні. Я не думаю, що нам треба винаходити якусь систему підготовки кадрів для місцевого самоврядування. Я вважаю, сільський голова може бути за професією і вчителем фізкультури. До Рейгана, згадайте, теж багато хто з глузуванням ставився, адже він був артистом, але це не перешкодило стати гідним президентом. В історії було чимало випадків, коли талановита людина своїм розумом досягала великих висот. Один з яскравих прикладів – Форд.
– Давайте, Андрію Спиридоновичу, підведемо риску. Ви вважаєте, що "рецепт" один: виборець має бути пильним.
– Його треба цьому навчати. І тут свою роль повинні зіграти преса, радіо, телебачення. Людина виховується не за один рік. У Біблії говориться, що Мойсей водив людей по пустелі 40 років. Навіщо? Щоб ті, хто виросли в рабстві, відійшли з життя, щоб землю обітовану побачили вже "нові" люди. Я зараз відсебеньки видам. Від Великої Жовтневої революції 1917 року до розвінчання культу особи Сталіна минуло чотири десятки кривавих років: скільки було воєн, репресій. Але все-таки настав 1956 рік, прийшла відлига, люди стали іншими.
– Зачекайте, якщо незалежній Україні 13 років, то нам "бродити по пустелі" ще 27?
– Потрібен час, щоб виростити людину з новим мисленням, яка зуміє серед багатьох популістів розпізнати справжнього лідера. І навчати нас цьому буде життя. Головне, щоб ми хотіли навчатися.
Ось ми і приїхали до райцентру. Перша зупинка. Вітер тріпає побляклі передвиборні плакати, наклеєні один на другий у кілька шарів. Так, після виборів ціна красного слівця і барвистої агітки дорівнює нулю. Подивіться уважно на ці плакати: чи не здається вам, що це, свого роду, навчальний посібник?
