ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗНЯВ АРМІЙСЬКІ ПОГОНИ
Коли було обнародувано програму реформування і скорочення Збройних сил України, на порядок денний гостро постали питання, пов'язані з соціальною адаптацією і працевлаштуванням звільнених військовослужбовців і членів їхніх сімей. Їхнім вирішенням і було обумовлено створення Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку і конверсії колишніх військових об'єктів. Центр було наділено спеціальним статусом. Було затверджено державні програми соціальної і професійної адаптації і забезпечення житлом. Відповідні програми було розроблено і в Одеській області.
На даний час настала пора підбиття певних підсумків. Про них йшлося на апаратній нараді в облдержадміністрації, де з докладним аналізом виконаної роботи виступив Уповноважений Національного координаційного центру в Південному регіоні Олександр Вікторович Пеньковський.
Після наради він розповів кореспонденту, що в нашій області основним виконавцем програми адаптації колишніх військовослужбовців є Одеський регіональний центр працевлаштування, створений у 1997 році. Очолює його полковник запасу Сергій Леонідович Назарчук. До нього по допомогу зверталося 2909 чоловік. Працевлаштовані 1102 чоловіка. Частина з них пройшли спеціальну перепідготовку. Було надане сприяння щодо створення семи структур малого бізнесу, для звільнених офіцерів.
Досить насиченим такою роботою був минулий рік. В Одеському РЦП одержали різні консультації 460 військовослужбовців запасу і підлягаючих звільненню зі Збройних сил і 202 члени їхніх сімей. Пройшли перепідготовку за затребуваними на ринку праці спеціальностями 343 чоловіки. За підтримки РЦП були розроблені бізнес-плани для створення 9 підприємницьких структур. Були репрезентовані проектні пропозиції щодо будівництва житла для військовослужбовців.
– Олександре Вікторовичу, а як і за рахунок чого Одеський регіональний центр працевлаштування розширює сферу свого впливу для збільшення можливості виконання програм адаптацій для тих, хто змушений був зняти із себе армійські погони в нових для них умовах життя?
– Звичайно ж, якби його співробітники, як кажуть, варилися у власному соку, то й про самий РЦП мало б хто знав. Вони використовують усе для того, щоб налагодити ділову співпрацю на взаємовигідній основі з різними партнерами. Наприклад, взяли участь у розробці програми розвитку малого і середнього бізнесу в Одесі, а також у «Ярмарках вакансій», що відбувалися в політехнічному й економічному університетах. Крім того – у виставках «Південна Пальміра» і під час проведення саміту мерів малих міст в Іллічівську.
– Я знаю, що РПЦ брав участь в організації виробництва щодо впровадження нових технологій разом із підприємством «Технополіс». Що цим переслідувалося?
– Для нас насамперед – реальна і перспективна можливість створення нових робочих місць. Ми вивчали особливість профільної підготовки кадрів для такого виду виробництва. З кожного заходу має бути конкретна користь. Так, коли на запрошення губернатора Нижегородської області ми взяли участь у її презентації в Україні, то використовували надану нам можливість укладення угод про співпрацю із низкою російських підприємств.
– Який стан справ із інформаційним забезпеченням виконання пріограм?
– Нормальний. Щотижня виходить у світ газета «Ринок праці». Вирішувані Національним координаційним центром адаптації проблеми висвітлюються в газетах «Бізнес-клас», «Цей чудовий світ». Дані видання випускає у світ РПЦ. Ми співробітничаємо з іншими ЗМІ. Регулярно провадяться різні тематичні зустрічі, спеціальні семінари, прес-конференції.
В обласному і районних військкоматах, у військових частинах створені куточки з відомостями про порядок адаптації, перепідготовки і працевлаштування.
– А в плані міжнародної співпраці є якісь напрацювання?
– Безумовно. Не так давно, наприклад, відповідно до Хартії про особливу співпрацю між Україною і НАТО були організовані курси з вивчення французької мови для офіцерів Одеського гарнізону, які будуть звільнятися зі Збройних сил цього року. В їхньому відкритті взяли участь голова НКЦ Олександр Степанович Шикалов, директор центру інформації і документації НАТО в Україні Мішель Дюре, координатор проекту «Ініціатива НАТО щодо конверсії і перепідготовки колишніх військовослужбовців в Україні Крістофер Штауг, директор Французького культурного центру в Україні Айша Керубі. Я можу навести багато інших прикладів. Назву ще лише один: ми брали активну участь у підготовці студентської команди Одеси для змагань на Кубок України за проектом SIFE (студенти у вільному підприємництві), яка, ставши переможцем, взяла участь у Кубку світу в Барселоні. Одесити були визнані гідними спеціального призу. Причому, вперше з усіх українських команд.
– Чи враховується той факт, що чимало офіцерів звільняються в запас без права на одержання пенсії?
– Цій категорії приділяється особлива увага. Тільки в Одеському гарнізоні торік різними видами послуг скористалися понад одна тисяча триста чоловік. Робиться все можливе, щоб зняти соціальне напруження серед такого контингенту осіб. Наприклад, на «Ярмарках вакансій», проведених обласним і районними центрами зайнятості, побувало понад дві тисячі військовослужбовців.
– Олександре Вікторовичу, в різних місцях є різні можливості для перепідготовки і працевлаштування колишніх військовослужбовців. Наприклад, у Білгород-Дністровському на допомогу потребують понад двісті офіцерів і прапорщиків, а запропонувати їм могли тільки п'ятдесят сім вакансій, причому, винятково вчителів і бухгалтерів.
– Такі ситуації ускладнюють нашу роботу. Якщо в Одесі й Іллічівську особливих проблем не виникає, то, наприклад, у Котовську, де в черзі на одержання робочого місця стоять майже 2500 чоловік, звільненим у запас за скороченням із Окружного навчального центру можуть запропонувати лише 154 вакансії. І тільки вантажників, підсобних робітників на будівництвах.
– Який же тут вихід?
– Шукати нові можливості боротьби із безробіттям. На наш погляд, доцільно в тому ж Котовському районі на місці Окружного навчального центру із добротною матеріально-технічною базою відкрити філію автодорожнього технікуму або факультет Одеського політехнічного університету, іншого вузу. Це дозволило б зберегти, на мій погляд, унікальний, навчальний комплекс і створити робочі місця для багатьох із тих, хто служив у цьому центрі. Нами розроблені пропозиції щодо створення ліцензованого навчального центру в Одесі, спеціальної інформаційно-маркетингової мережі в області та інші.
– Які перспективи впровадження в практику всіх ініціатив і конкретних розробок Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, що Ви його репрезентуєте?
– На мій погляд, незважаючи на існуючі складнощі, вони будуть втілені в життя, оскільки затребувані саме повсякденним життям суспільства.
