XXV сесія Одеської міської ради IV скликання – це вісім годин роботи і близько ста питань порядку денного. Питань, вкрай важливих для життєдіяльності міста.
Депутатів біля входу зустрічали пікетники із прапорами й гаслами. Більшість з них оспорювали результати виборів Президента України. Частина людей прийшла до мерії для вирішення тих або інших соціально-побутових проблем. Відповідно, заяви і звертання вручалися або депутатам міськради, або помічникам нардепів, серед яких переважали представники Компартії.
На самому початку засідання було оголошено перелік питань, розгляд яких було знято із порядку денного. Це, передусім, приватизація комунальної власності.
Дуже уважно розглядався другий блок питань – цільові програми. Це – широко відомі в країні й популярні серед населення “Дешевий хліб”, надання допомоги у вигляді продуктів харчування і непродовольчих товарів соціально незахищеним верствам населення, надання їм послуг та інших видів допомоги.
Декілька разів під час сесії поверталися до цільової програми підтримки ветеранів війни до 60-річчя Великої Перемоги на 2005 рік. Спочатку депутат Русінек запропонував створити ініціативну групу щодо розробки заходів до Дня Перемоги, приведення до ладу почесних місць, а також із тим, щоб визначитися, хто буде розподіляти гроші на все це.
Депутат Литвак запропонував доплачувати всім ветеранам до пенсії (зараз місцева влада виділяє надбавку тільки визволителям Одеси) і не тільки у 2005 році, але й на всі подальші роки. Сам Борис Давидович від можливої доплати до його пенсії, як учасника війни, відмовився...
На запитання депутатів стосовно програм містобудівництва відповідав головний архітектор міста Анатолій Мартиненко.
Обрадувавши всіх тим, що до чергового Дня народження міста в нас є шанс побачити працюючий фунікулер (знайшлися інвестори в Молдові), головний архітектор детально зупинився на питаннях будівництва та реконструкції центру Одеси. В ситуації, що склалася на сьогоднішній день, будь-яке будівництво в центрі міста без офіційного затвердженого плану комплексної реконструкції, реабілітації та реставрації неможливе. Як негативний приклад того, що відбувається без наявності такого плану, Анатолій Васильович назвав новобудову на Митній площі, де не вирішено належним чином питання прив’язки до місцевості, транспортні розв’язки. Однак, головний архітектор міста заспокоїв народних обранців, серед яких немало таких, що займаються бізнесом і здійснюють будівництво в центрі міста: всі об’єкти, на які було одержано дозволи, будуть добудовані...
Серед негативних прикладів хвацької будівельної діяльності в центрі міста – будинок “Орфей”, що прогримів свого часу на всю країну завдяки візиту попереднього Президента України до Одеси. Будівельники, анітрохи не вагаючись, умудрилися, вписуючи приміщення до історичної забудови, добряче зіпсувати відомий всьому світу ансамбль театру опери та балету... Відповідаючи на запитання депутатів, головний архітектор повідомив, що за фактом будівництва “Орфея” порушено кримінальну справу...
Практично без серйозних зауважень пройшло обговорення двох десятків програм щодо охорони здоров’я, які репрезентувала начальник управління охорони здоров’я Олена Якименко.
Питання ж передачі дитячого садка під готель для тих, хто приїздить лікуватися в Центр реабілітації дітей-інвалідів на вул. Пушкінській, викликало запеклі суперечки. Ситуацію цю доповідав один із наймолодших депутатів міськради Андрій Кисловський. Детально проаналізувавши дитячі садки в центрі міста та їхню пристосованість до перебування дітей, депутат також назвав демографічні дані по району. З усього виходить, що передаючи спірний дитсадок під готель, де зможуть перебувати приїжджі діти з ДЦП, депутати створюють серйозну проблему для міста. Як пояснити батькам тих дітей, які зараз ходять до спірного дитсадка, чому їхніх дітей переводять до інших закладів?
Депутатам треба було проголосувати за закриття дитячого садка. Звичайно, піти на це було дуже нелегко. І сесія не пішла. Пропозицію Руслана Боделана щодо створення комісії Борис Литвак сприйняв досить стримано.
Можна зрозуміти у цій ситуації всіх. Депутати, як і мер, чудово усвідомлюють, що наступного дня після прийняття рішення про закриття дитсадка на площі з’явиться ще один пікет. І замість того, щоб радіти демографічному зростанню в місті, все частіше доведеться ущільнювати дитсадкові групи, що не веде до покращення здоров’я малюків. Але й дітей з ДЦП та їхніх батьків теж дуже шкода. А компромісне вирішення щодо створення готелю для хворих дітей та їхніх батьків на Французькому бульварі з виділенням автобусів для доставляння малюків не влаштовує Бориса Литвака. Все має бути під боком, в комплексі. То ж будемо сподіватися, що комісія знайде вихід із цього тупика, аби не ущемляти інтересів ані хворих, ані здорових дітей.
Сесія, окрім напруженої роботи, виявляє бізнес-інтереси тих або інших депутатів, їх ставлення до роботи і своїх виборців, і, якщо бажаєте, їхніх прав. На сесії в кожного – своя роль. Поряд з тими, хто хоче вдуматися в матеріали й розв’язати життєво важливі для Одеси проблеми, є й ті, хто блокує трибуни або використовує сесійну залу для реалізації власних амбіцій.
... Важко зітхають поряд зі мною колеги-телевізійники. Кожного разу депутат Георгій Селянін, що вибігає із зали, примушує здригатися не тільки підлогу сесійної зали, але й операторів – камери черговий раз перекриває постать невгамовного Георгія Всеволодовича. В результаті, не витримує Григорій Шикович Фаєр: пропонує проголосувати за те, щоб перед кожною сесією мер зустрічався із Селяніним по півтори години, і Георгій Всеволодович говорив би йому все, що говорить на сесії, а в залі, відповідно, вів себе спокійніше. Сесія – в захваті...
Депутатство – це не тільки права, але й обов’язки. Грошей на їхнє добросовісне виконання не завжди вистачає. До сесії звернувся Юрій Юрійович Крук із проханням допомогти щодо асфальтування доріг у районі. Депутата спинив старший товариш – Олександр Коробчинський, пояснивши колезі, як бізнесмен бізнесмену, що виборцям треба допомагати, беручи гроші не в міста, а зі своїх бізнес-структур.
Депутати-бізнесмени чітко й чесно (!) дотримуються інтересів своїх структур і структур своїх колег. Тричі голосували за продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення в центрі міста. На ділянці знаходиться офіс відомої в Одесі кампанії. Власне кажучи, вирішення – чиста формальність. Але власник-депутат з кимось не знайшов спільної мови. Раніше за усіх це зрозумів мер. Його репліка: “Я зрозумів, ви з’ясовуєте стосунки між собою”, – розставила усе на свої місця. Та й повідомлення керівника Одеського міського управління земельних ресурсів Михайла Кузнецова про те, що із двохсотмільйонного плану сто мільйонів – приватизація, примусило народних депутатів поставитися до ситуації серйозно. А фраза депутата, власника фірми: “Невже місту гроші не потрібні?”, – вирішила все. Зведення рахунків закінчилися.
Під завісу сесії: після депутатських запитів (найсерйозніший – з фірми “Моноліт”) пролунало повідомлення про організацію нової фракції “Наша Україна”. Очолив її Дмитро Танцюра – один із наймолодших депутатів. До фракції увійшли Денис Балух, Віра Маркова, Світлана Мельник, Володимир Компанієць. Споконвічного опозиціонера Георгія Селяніна до фракції не взяли, на що він відгукнувся полум’яною промовою.
Після інформування депутатів про вихід зі складу виконкому Володимира Палієнка (його призначено директором оперного театру) і звільнення за власним бажанням керівника управління молодіжної політики, сім’ї та туризму Ірини Семишкур, до депутатів звернувся мер міста Руслан Боделан. Його виступ найбільше запам’ятався в роботі цієї сесії і підбив своєрідний підсумок на етапі життя країни часів президента Кучми. Ключовою фразою виступу стала: “Я був разом із народом нашого міста у цьому виборі (малися на увазі вибори Президента України) і ніколи не відмовлюся від цього...”
Судячи з усього, дана сесія стала початком нової передвиборної кампанії Одеського міського голови.
