На своєму березі

Тридцять чотири роки тому, 2 лютого 1971 року, в іранському місті Рамсар підписано міжнародну конвенцію щодо водно-болотних угідь – документ, реалізація положень якого відіграє винятково важливу роль у підтриманні екологічної рівноваги на нашій планеті. Країни, що підписали конвенцію, а їх сьогодні вже 107, взяли на себе зобов’язання розпочати процес ідентифікації територій, які потім можуть бути класифіковані як водно-болотні угіддя міжнародного значення – з тим, щоб установити особливий режим їхнього використання й охорони. На сьогодні до так званого Рамсарського списку внесено вже близько дев’ятисот таких територій загальною площею 67,5 млн гектарів – площа двох Францій. Властиво, виникає питання: чому було вирішено виділити в такий особливий спосіб саме водно-болотні угіддя, в чому їхня особлива цінність?

Мілководні та зазвичай добре насичені біогенною речовиною водно-болотні угіддя належать до напродуктивніших природних систем на планеті, забезпечуючи майже ідеальне середовище для життя людей і виробництва всілякої продукції, насамперед харчової. Не дивно, що майже всі значні античні держави були засновані народами, що мешкали на територіях водно-болотних угідь. Водно-болотні угіддя, де колись виникли великі стародавні цивілізації, – в Месопотамії, Єгипті, долинах Нігеру, Гангу та Меконгу – й зараз відіграють важливу роль у житті народів, що їх залюднюють, забезпечуючи здоров’я та добробут сотень мільйонів людей.

Пригирлові та прибережні водно-болотні угіддя – мангрові ліси, солоні луги та грязеві рівнини – мають величезну біологічну продуктивність, є дуже важливими нерестилищами багатьох видів риб. Промисел риби, її продаж і переробка забезпечують засобами існування багатьох людей і цілі галузі економіки в усьому світі. Тільки в самій Азії, за оцінками фахівців, понад два мільярди людей залежать від риби та іншої продукції водно-болотних угідь як основного джерела протеїнів. Заплавні землі – чудові пасовиська для випасання домашньої худоби та диких травоїдних. У багатьох регіонах земної кулі водно-болотні угіддя відіграють важливу роль у поповненні водоносних горизонтів, захищають низовинні ділянки узбереж від штормових хвиль. Винятково великою є роль водно-болотних угідь у покращенні якості води: завдяки здатності очищувати воду їх називають “нирками планети”.

Там, де річкові русла були спрямлені, ліси вирубано, зливові потоки спричинюють справжній хаос, а через прискорене стікання у спекотний час року територія пересихає. Дослідження, проведені у США, довели, що збільшення площ водно-болотних угідь у басейні річки на один відсоток призводить до зменшення піку повеней майже на чотири відсотки. І навпаки.

У ХХ столітті світ втратив близько половини своїх водно-болотних угідь. На Чорноморсько-Азовському узбережжі лише за останні кілька десятиліть знищено (або завдано великої шкоди) приблизно чверті цих угідь. Проте, їх загальна площа на нашому басейні сягає сьогодні 600 тисяч гектарів, причому третина угідь зосереджена на території Одеської області. У світлі положень Рамсарської конвенції ми повинні ставитися до наших річок, озер і лиманів не просто як до водойм, що становлять значну господарську цінність, але насамперед як до важливого складника екосистеми планети. Такий підхід не дозволить господарникам осушувати та виорювати заплави і прируслові ділянки річок, що, на жаль, ми можемо спостерігати майже всюди. А регулюючи, наприклад, стікання Дністра, відповідні служби не забуватимуть, що вода потрібна не тільки їхнім галузевим підприємствам, але насамперед самій природі – для того, щоб водні системи могли нормально функціонувати.

Властиво, відповідальність за збереження нашої частини світової природної спадщини несуть органи влади та підприємства – користувачі угідь. Але це зовсім не означає, що кожен із нас не може зробити власного внеску. Навпаки, може і повинен. Причому це зовсім не потребує видатків або великих витрат часу. Потрібно лише запам’ятати декілька нескладних правил, головне з яких – не зашкодь.

Не забруднюй водойму, біля якої мешкаєш.

Не забруднюй берег, на якому відпочиваєш.

Не розорюй город до пругу води, залишай прибережні водоохоронні смуги.

Зберігай ліс у прибережній зоні.

Дотримуйся правил мисливства та риболовлі.

Не турбуй тварин, відпочиваючи на природі, не вмикай гучно музику.

Не проходь повз порушення, повідомляй про них до екологічної інспекції.

Напиши до газети про проблеми свого водно-болотного угіддя.

Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті