Замітка про бджолярство «...А людина при них – пасічник», опублікована в «ОВ» № 3 від 11.01.05 р., звернула на себе увагу наших читачів. Зокрема й тих, хто хотів би зайнятися цією шляхетною справою, але не знає, як і з чого розпочати, і тих, хто давно вже має пасіку, але також натикається на певні проблеми.
Наприклад, наш читач М. Узун, що написав до редакції листа за дорученням бджолярів Тарутинського району, цікавиться, скільки все-таки держава виділила дотаційних коштів на підтримку галузі.
І друге, не менш важливе питання, що хвилює бджолярів, це – куди здавати вже добутий мед. У газеті написано, що його ціна на ринку коливається від 15 до 20 гривень, а перекупники, та й то подеколи, закуповують його по 4-5 гривень за кілограм...
На ці та інші запитання ми попросили відповісти начальника «Одесбджолопрому» Анатолія Антоновича КОСТАША.
– Почну з першого, найважливішого, на мій погляд, запитання: як стати бджолярем, – говорить Анатолій Антонович. – Щоб здобути цей фах, обов’язково потрібно закінчити відповідні курси. А вони працюють у Великодолинській агрономічній школі, яку, на щастя, нам вдалося зберегти. Термін навчання – від одного року до дев’яти місяців, залежно від форми навчання. Після закінчення курсів випускникам видається посвідчення встановленого зразка. Деяким із них подається допомога у працевлаштуванні.
– Які дисципліни викладають на курсах?
– Крім бджолярства, курсантів навчають і столярної справи. Робиться це для того, щоб випускник зміг самотужки виготовити для своєї пасіки рамки та інші вироби, аж до вулика. Передбачено також двомісячну практику в провідних господарствах області.
– Отже, я, припустімо, закінчив курси, одержав відповідний документ. З чого розпочати власну справу?
– Насамперед потрібно здійснити розрахунок: скільки коштує вулик, бджолина сім’я, супутні матеріали. Тобто визначитися, чи стане коштів на те, щоб завести власну пасіку. По суті справи, бджолярством можна почати займатися, маючи один вулик і так званий пакет, де є чотири рамки: дві з розплодом і по одній із приплодом і кормом. Це принаймні півтора кілограми бджіл і одна матка.
– І скільки мені це стане?
– Наприклад, минулого року один вулик коштував від 220 до 280 гривень, залежно від конфігурації та породи дерева. Вартість же одного пакета коливалася від 100 до 120 гривень. Отже, якщо брати по максимуму, все стане 400 гривень, плюс реманент.
– А скільки потрібно бджолиних сімей, щоб пасіка була рентабельною.
– Що більше бджіл, то більше меду. Але, по мінімуму, можна обійтися 30 – 50 бджолиними сім’ями.
– Читачі запитують, скільки держава виділяє коштів на утримання бджолярства.
– У замітці “...А людина при них – пасічник” унаслідок друкарської помилки проскочили такі цифри – 50 – 100 гривень. Так от, відповідально заявляю, що позаминулого, 2003 року на цю мету було виділено по 5 гривень 37 копійок на одну бджолину сім’ю. А минулого року – по 9 гривень 34 копійки. Це невеликі кошти, але й за те спасибі.
– І, нарешті, кому здавати мед на реалізацію, щоб не бути ошуканим перекупниками?
– На жаль, питання невирішене. Надії на те, що ринок розставить усе по місцях, немає. І бал правлять перекупники та спекулянти.
Проте скажу вам по секрету, що ми сьогодні ведемо переговори про реалізацію меду й інших продуктів бджолярства за кордоном. Головна вимога до них – їхня якість. А вона, як не прикро, не завжди на рівні міжнародних стандартів.
