- Як тільки почали будувати канал Дунай - Чорне море, почали приходити бізнесмени, просити координати вчителів англійської, нібито, потрібна допомога у перекладі текстів. А я - така наївна - даю телефони. Потім дивимося, один викладач звільнився, другий…"Посватали" підприємці наших вчителів! Але якщо наші школи викладачами іноземних мов все-таки поки що більш-менш забезпечені, - велике спасибі Ізмаїльському гуманітарному університету, то з математиками, фізиками, біологами і хіміками катастрофічна ситуація.
Про дефіцит педагогічних кадрів у Кілійському районі, який щорічно тільки загострюється, ми розмовляємо з Н.С. Клевак, інспектором райвідділу освіти. Наталя Степанівна наводить цифри: у школах Кілійського району царицю наук викладають 7 вчителів пенсійного і 5 передпенсійного віку. Фізику читають 5 пенсіонерів, ще 3 вчителі наближаються до цього віку. Та ж ситуація з викладачами хімії та біології. На сьогоднішній день у школах Кілійського району працюють близько 70-и педагогів пенсійного віку. Багато хто з них хочуть піти на заслужений відпочинок, але не можуть - у такому випадку читати уроки не буде кому.
Аналогічна ситуація склалася у багатьох куточках Одещини. У Болградському районі, наприклад, на сьогоднішній день вкрай необхідні 4 математики і 3 фізики.
"Дефіцитних фахівців" для шкіл Придунав’я готують лише Одеський університет імені І.І. Мечникова та педагогічний імені Ушинського.
- Торік з університету Мечникова не приїхав працювати до нашого району жоден фахівець, а з Одеського педагогічного прибув лише викладач української мови, - продовжує інспектор Кілійського райвідділу освіти. - Я буваю у вузах на розподілах з надією "привезти" хоч одного-двох фахівців - марно! Випускники одеських вузів до часу закінчення навчання вже знаходять роботу в обласному центрі: у них добрі знання, а зараз багато фірм мають потребу у молодих і перспективних працівниках, які володіють комп'ютером. А що ми їм можемо запропонувати? Житло? Ні. Лише зарплату шкільного вчителя.
Фахівці відділів освіти придунайських районів в один голос говорять: вся надія лише на Ізмаїльський гуманітарний університет (у недалекому минулому - педагогічний інститут).
Ми зустрілися з ректором цього вузу О.М. Лебеденком і попросили професора прокоментувати ситуацію, що склалася в регіоні.
- Це питання потрібно було порушувати як мінімум десять років тому, - сказав Олександр Михайлович. - Так, ми знаходимо розуміння і підтримку в управлінні освіти і науки облдержадміністрації, але воно безсиле розв’язати проблему кадрів. Давайте не будемо обманювати себе й інших: випускники Одеських вузів залишаються в Одесі, нерозумно сподіватися, що молодий фахівець поїде працювати, скажімо, у село Голиця Болградського району. Я чудово розумію, що наш вуз - єдиний, котрий може забезпечувати школи регіону висококваліфікованими кадрами.
Ізмаїльський університет - гуманітарний, проте на сьогоднішній день ми готові відкрити затребувані спеціальності, хоча вузу доведеться вкладати у підготовку математиків величезні кошти. Я також чудово розумію, що якщо ми відкриємо групу на 30 місць, це не означає, що школи одержать стільки викладачів: як правило, на цих спеціальностях дуже велике відсівання. І все-таки, виходячи з інтересів державних, ми готові працювати у новому напрямі. Що для цього потрібно? Кадри. Сьогодні без запрошення в Ізмаїльський університет доктора фізико-математичних наук порушувати питання відкриття даної спеціальності я не маю права - це буде профанацією. Щоб запросити людину, потрібно дати їй житло - не приїде вчений до Ізмаїла "з любові до справи". Ми порушували це питання перед Ізмаїльською міськрадою, ми наполягали на ньому перед обласною держадміністрацією. У випадку позитивного розв’язання квартирного питання, ми готові відкрити групу вже у вересні, і через 3-4 роки школи одержать фахівців (студенти останнього курсу можуть займатися за індивідуальним планом і паралельно працювати у школі). Іншого виходу із ситуації не існує.
Потрібно відзначити, що Ізмаїльський гуманітарний тісно співпрацює з районними відділами освіти. А саме вуз укладає договори, згідно з якими школи направляють на навчання своїх випускників і через 5-6 років одержують підготовлених фахівців. Така форма роботи дає результати: торік 86% випускників університету Лебеденка працевлаштувалися за фахом.
- Підготовка математиків - проблема не лише нашого регіону та України, але і високорозвинених країн, - говорить професор. - Нещодавно у складі української делегації я був у США, так ось у них практично в усіх штатах не вистачає фахівців такого профілю. Математики затребувані в усіх фірмах, які готові платити значно більше, ніж можуть запропонувати навчальні заклади. Тому, якщо хочемо одержати результат, навчати фахівців потрібно на бюджетні гроші, за договорами, щоб по закінченні вузу вони гарантовано прийшли працювати у школи. Додаткового фінансування університету не потрібно - ми можемо піти шляхом скорочення бюджетних місць деяких існуючих факультетів. Якщо ми сьогодні зуміємо відкрити спеціальність "математика", то завтра за нею підуть фізика, потім інформатика, і ми зможемо забезпечити школи фахівцями.
На запитання, чому вищі навчальні заклади затягували розв’язання вищезгаданої проблеми, О.М. Лебеденко сказав:
-У дев'яностих роках вузи були поставлені у дуже важкі економічні умови. Коли у листопаді 1996 року я став ректором, заборгованість по зарплаті становила 7 місяців, і лише до кінця 1997-го з нами цілком розрахувалися. Будинок університету, який знаходиться у центрі міста, на проспекті Суворова, не ремонтувався 30 років. Ми просили допомоги, але ніхто не допоміг. У ті роки нам потрібно було виживати, і ми могли розраховувати лише на свої сили. Для цього вуз відкривав спеціальності, які давали можливість набрати студентів за контрактом, готових вносити в касу гроші. Математики і фізики не дають контрактних місць: ніхто не платитиме, щоб одержати цю спеціальність. Сьогодні ситуація змінилася. Українські вузи стали на ноги. Є можливість рухатися вперед, зокрема відкривати нові спеціальності, які вкрай необхідні нашому регіону і нашій країні.
На мій погляд, у складному завданні забезпечення загальноосвітніх шкіл кадрами, яку відкладати "до кращих часів" вже не можна, є два варіанти розв’язання. Перший: три квартири в Ізмаїлі для науковців. Другий: підвищити зарплату шкільного вчителя до такого рівня, щоб молоді фахівці не ішли в бізнесструктури. Ідеальний шлях, звичайно, другий. Але перший дешевший.
Кілія - Болград - Ізмаїл.
