Їдуть гості на професійне свято – День геолога.
Ідеться про випускників геолого-географічного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Напередодні свята ми зустрілися з його деканом Ярославом Михайловичем Біланчиним:
- Чому свій День геологи святкують саме в квітні?
- Мені здається це зрозумілим і зручним, адже за традицією навесні, 10 – 15 квітня, всі вони роз’їжджаються по експедиціях. І наше професійне свято – це свого роду оглядини, проводи, зустрічі друзів перед виїздом. Напередодні в нас завжди відзначають День факультету. Випускники не забувають нас – приїздять із Сахаліну і навіть із Америки. Привозять дуже цікаві колекції, здобуті в експедиціях.
- А де ще готують геологів в Україні?
- Інженерів-геологів готують тільки в нас, але геолого-географічний профіль є у Львові, Кривому Розі. Здебільшого до нас ідуть романтики, адже в полі, на природі працювати зможе не кожний. Тут потрібні і добре здоров’я, й одна важлива якість – самостійність.
- Які проблеми належить вирішувати вашим випускникам?
- Саме сьогодні ми на вченій раді обговорювали дисертацію на тему фторового забруднення території Одеси й Одеської області. Ідеться про закономірності розподілу фтору у водах, ґрунтах, різних ландшафтах залежно від зрошення, внесення меліорантів, добрив. У наш час екологія – найголовніша проблема. Уже ні для кого не таємниця, які небезпечні є продукти, вирощені в хімічних зонах.
Не менш актуальними є й інші дослідження – шельфової зони острова Зміїний, ефективне використання земельних ресурсів Придунайського регіону. І звичайно ж, вода: якість поверхневих і підземних вод, як і раніше, залишається головною темою вчених нашого факультету.
- Чи буває таке, що випускники працюють не за фахом?
- Геологи зазвичай рідко працюють не за фахом. Ми їх виряджаємо на роботу за спеціальністю, адже їй належить дуже широка нива діяльності: вивчення умов ресурсів, використання природних умов і ресурсів, моніторинг стану довкілля, що включає в себе й оцінку цього стану. Питання оцінки стану, на жаль, слабко розроблені. Ця тема актуальна, й усі знаходять себе під цим дахом. На “сьомий кілометр” ніхто не потрапляє. А якщо раптом потрапить, то тільки за родинними обставинами.
