Ідея Всесвітнього дня книги народилася в Міжнародній асоціації книговидавців, а запропонувала її на розгляд ЮНЕСКО Іспанія. І в 1995 р. Генеральна конференція проголосила 23 квітня Всесвітнім днем книги й авторського права. Пропозиція виходила від Іспанії тому, що цього дня там за давньою традицією до кожної проданої книги дарують квітку троянди. Цю дату для всесвітнього свята затвердили ще й тому, що багато великих письменників народилися або померли 23 квітня – Сервантес, Шекспір, де Вега, Дрюон, Набоков та інші.
Про етимологію слова “книга” філологи сперечаються й до сьогодні – чи походить воно від тюркського “сувій”, від скандинавського “вчення” чи від ассірійського “печатка”. А історики ведуть походження книги від сувоїв 4-3-го тисячоріч до н.е. Давні люди писали на корі дерева, камінні, свинцевих і мідних дощечках, слоновій кості, пальмових листках, на папірусі, пергаменті. Листки папірусу нагорталися на циліндр, цей згорток і називався книгою. Відомі багаті книжкові зібрання античних часів, в Александрійській бібліотеці кількість рукописних книг складала до 700 тис. Вже в нашу еру винятковим матеріалом для письма став пергамент. Аркуші його складали і кріпили один до одного – й виходила книга. У середні віки дуже багато книгосховищ знищили. Але більшість творінь давнини дійшли до нас завдяки монастирям, де книги переписували й розмножували ченці.
Сучасного виду книга набула із виникненням друкарства (у 11 ст. в Китаї, у 15 ст. – в Європі). Тепер механічним способом за писаним оригіналом можна було виготовляти будь-яку кількість примірників книги. Честь винаходу друкарства в Європі належить німцю Й. Гутенбергу, який у 1450 р. відкрив у Майнці друкарню, де вперше почали вживати литі літери, матриці, друк й фарбу і де вперше надрукували розкішне видання Біблії у двох томах.
Перші друкарні русько-слов'янською мовою з'явилися в XVI столітті. Зокрема, у 1564 р. дияконом Іваном Федоровим надруковано першу руську книгу “Апостол”. А перша світська книга побачила світ вже при Петрі І – у 1705 р. Як констатує енциклопедичний словник “Гранат” “у 1783 р. обнародувано Височайший дозвіл заводити друкарні в усіх містах імперії й друкувати книги російською та іноземною мовами”.
Створення в 1814 р. друкарської машини поклало початок сучасному друкарству і в Росії. Якщо у 1854 р. було випущено 1000 книг різного змісту, то в 1884 р. вже понад 10 тисяч. До 1917 р. зі 170 російських міст Одеса щодо видання книг була в імперії на четвертому місці - після Петербурга, Москви та Варшави. У 1913 р. в Росії було випущено 34 тис. книг загальним тиражем близько 120 млн прим. Багато це чи мало? Судіть самі: 80 відсотків населення царської Росії було тоді неписьменним.
Радянський Союз вважався найбільш читаючою державою у світі. Якщо в 1913 р. на сто чоловік випускалося 62 книги, то в 1980-му – 663. За роки радянської влади випущено 3,5 млн книг тиражем близько 54 млрд прим. Понад 200 видавництв випускали щорічно понад 80 тис. назв книг і брошур. Щоправда, художня література складала всього 37%, на першому місці у світі щодо випуску художньої літератури перебувала, як не дивно, Південна Корея, а СРСР – на четвертому місці.
У Радянській Україні діяло 23 видавництва. Серед них найдавніші – “Дніпро” і “Радянська школа” з 1919 р., “Політвидав України”, “Наукова думка” і “Здоров'я” з 1922 р., “Молодь” з 1923 р. Крім центральних випуском книг займалися регіональні видавництва – у Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Сімферополі, Львові й Ужгороді. Найдавнішими із них були “Таврія” (з 1921 р.) і “Донбас” (з 1922 р.), а наймолодшим – одеський “Маяк”.
До 1917 р. в Одесі було понад 150 друкарень і літографій. Але після жовтневого перевороту залишили тільки три друкарні, що пропрацювали до кінця ХХ століття. Одна з них, колишня “Акционерного общества Южно-Русского печатного дела” на Пушкінській, 20, випускала газети, доки що не було побудовано нову друкарню “Чорноморська комуна” (нині видавництво “Чорномор’я” на пл. Незалежності). Друга друкарня, колишня Фесенка, дотепер розташовується на Ришельєвській, 47 і називається Одеською міською. Книги за радянських часів випускала тільки книжкова фабрика, колишня Шпенцера (батька письменниці Віри Інбер) у Стурдзівському провулку.
У 1959 р. в Одесі створено регіональне видавництво, з 1964 р. воно почало називатися республіканським видавництвом “Маяк”. Воно обслуговувало, крім Одеської, також Миколаївську і Вінницьку області й було універсальним – випускало масово-політичну, художню, науково-виробничу, краєзнавчу і туристську літературу. У 1986 р. “Маяк” випустив 81 книгу загальним тиражем 2,5 млн. прим. Сьогодні у Південній Пальмірі книги випускають кілька десятків друкарень і видавництв – ніяких заборон і цензурних обмежень немає.
Справді, ми були найбільш читаючим народом у світі. Іноземці вражалися у московському метро, але і в інших містах автобуси й трамваї, заміські електрички, парки та пляжі схожі були на читальні зали. Люди похилого віку згадують про це ностальгічно й картають на нову молодь, яка не читає книг. Ці зміни в суспільстві удавані – всього лише настають нові часи. Але які б зміни не відбувалися в інформаційних технологіях, книга залишиться книгою. Їй вже влаштовували похорони не одноразово – із появою телебачення, наприклад, а зараз – із розвитком Інтернету. Але – зверніть увагу - сьогодні, за панування ринку, у місті з'являються все нові й нові книгарні. Отже, є попит, є читачі!
Наш інформаційно-статистичний екскурс із нагоди Дня книги не торкнувся головного – що несе людині книга? Мабуть, найкраще за всіх про це сказав М. Горький: “Книга, быть может, наиболее сложное и великое чудо из всех чудес, сотворенных человечеством…” Книгу називали “джерелом знань”,”повпредом культури”, “найкращим подарунком” і навіть “великою силою” (Ленін). Мракобіси і реакціонери книг боялися, як правди. Пам’ятаєте слова грибоєдовського Фамусова: “Уж коли зло пресечь, / Забрать все книги бы да сжечь”. Палили. Історія пам'ятає багаття середньовічної інквізиції, нацистської Німеччини, маоїстського Китаю. Сьогодні, у XXI столітті, здається, що це нерозумне минуле людства ніколи не повториться. Для того й святкуємо Всесвітній день книги.
