Неспокійно на нашій затишній і милій планеті – то там, то тут спалахують міжетнічні, міжрелігійні, прикордонні, політичні конфлікти, народи-сусіди згадують про давню ворожнечу і намагаються вирішити суперечку за допомогою зброї, і чим менше цивілізовані вони, тим більше ллється крові, а кількість жертв обчислюється сотнями і тисячами. Мусульмани проти християн, євреїв і буддистів, один народ проти іншого народу, диктатура проти демократії, плем'я на плем'я, острів на острів. Не тільки в Африці, Азії й Океанії – навіть у Європі дотепер відлунюють давні війни католиків і протестантів, як і завоювання Оттоманської імперії багатовікової давнини. Здавалося б: невже в XXI столітті так важко домовитися і вирішити суперечки миром?
І держави вирішили колективно вирішувати проблеми міжнародної безпеки. Ще з 1922 року, відразу після Першої світової війни – у межах Ліги націй. А після Другої світової війни в рамках ООН за рішенням Ради безпеки почали створюватися багатонаціональні військові формування («блакитні каски») – для проведення операцій з відновлення і підтримки миру і безпеки у зонах воєнних конфліктів. Збройні сили ООН мають у своєму розпорядженні повітряні, морські і сухопутні війська і здатні протистояти будь-якому агресору, сприяти припиненню вогню і виведенню військ ворогуючих сторін, сприяти відновленню правопорядку, поверненню до нормального життя при дотриманні перемир'я.
У 1948 році збройні сили ООН створювалися в Палестині для припинення війни арабів з євреями, які щойно створили свою незалежну державу.
Від того часу у різних регіонах світу в 56 миротворчих операціях ООН брали участь понад 800 тисяч «блакитних касок» - військових представників 123 країн.
Під час війни в Кореї (1959-1953 р.), де червоний режим Півночі намагався скинути демократію Півдня, на боці останнього брали участь війська з багатьох країн. Варто згадати і кровопролитну війну у В'єтнамі.
У 1964 р. почалася війна греків і турків на Кіпрі, там дотепер на лінії розподілу зон впливу стоять «блакитні каски». У 1978 р. вибухнула війна в квітучому Лівані, його називали “близькосхідною Францією”, а конфесійні розлади перетворили в руїни. Ефіопія, Ерітрея, Уганда, Руанда, Ліберія, Сьєрра-Леоне – це не повний перелік конфліктів на африканському континенті. Віддавна не затихають прикордонні конфлікти між Індією, Пакистаном, Бангладеш.
За ці роки загинуло близько 1800 миротворців. У 1989 р. збройним силам ООН присуджена Нобелівська премія світу.
За даними Постійного представника України при ООН Валерія Кучинського, за роки нашої незалежності понад 18 тисяч українських миротворців брали участь в операціях щодо відновлення миру в Хорватії, Македонії, Косово, Анголі, Конго, Гватемалі, Афганістані, Таджикистані, Грузії й Абхазії, Придністров’ї, Сьєрра-Леоне, Іраку. І сьогодні під прапором ООН виконують місії миру українські хлопці та дівчата, зокрема і батальйони десантників, які базуються на Одещині.
З пропозицією заснувати і відзначати Міжнародний день миротворців виступила в ООН Україна. Усі держави підтримали проект, навіть ті країни, які були проти внесення до календаря нових міжнародних «днів». 29 травня було обрано не випадково – саме в цей день у 1948 р. Рада безпеки ООН за участю України, яка тоді була її постійним членом, прийняла рішення щодо дотримання миру в Палестині.
Таким чином, 29 травня можна вважати «днем народження» миротворчої діяльності Організації Об'єднаних націй. І в грудні 2002 р. Генеральна Асамблея ООН одностайно проголосувала за затвердження Дня миротворців. А мільйони людей в усьому світі покладають на «блакитні каски» надії щодо припинення кривавих конфліктів і підтримки міжнародного миру і безпеки на планеті.
