Сьогодні про сільські біди говориться на всіх рівнях. Відзначається, що це проблеми не лише аграрного комплексу, але і всієї країни. І розв’язувати їх потрібно спільними зусиллями виконавчої та законодавчої влади.
Про це ішлося і на звітно-виборній конференції Всеукраїнської спілки сільськогосподарських підприємств. У ній взяли участь і делегати від Одеської області на чолі з головою правління агрофірми «Маяк» Березівського району, головою Ради сільгосппідприємств Одеської області, Героєм України Зінаїдою Михайлівною Гришко. Ось що вона розповіла нашому кореспонденту після повернення з Києва.
Наша організація останнім часом значно пожвавила свою роботу. Після звітно-виборної конференції у квітні цього року до керівного складу Ради сільгосппідприємств області обрані авторитетні люди, які очолюють без перебільшення кращі агрооб’єднання. Вони особистим досвідом і конкретними діями ще раз підтверджують ту думку, що сільськогосподарське виробництво успішно може розвиватися лише у великих агрооб’єднаннях, де можна дотримуватися сівозмін, займатися впровадженням нових сортів зернових та інших культур, селекційною роботою у тваринництві. Серед них Герой України Володимир Видобора: який очолює агрокомпанію «Свобода» в Ізмаїльському районі, Георгій Чиклікчи – голова СВК «Дружба» Саратського району, Іван Дюльгер – директор ПСП «Дружба народів» Іванівського району, Ольга Вовченко – голова ПП «Промінь» Біляївського району та деякі інші.
На своїй конференції, про яку вже писала газета «Одеські вісті» і на зустрічі у прес-клубі Одеської обласної організації Національної спілки журналістів України ми постійно звертали увагу на необхіднысть зовсім іншого підходу до проблем аграрного сектора економіки і сільських жителів.
Суть проблем кожному відома: допомога селу найчастіше лише декларується, а на практиці вона дуже мало відчувається. На конференції у Києві говорилося, що парламент останнім часом ухвалив понад 50 законів щодо аграрного сектору. І ще більше підзаконних актів.
А віддача? Скажімо, скільки розмов і рішень про постачання пально-мастильними матеріалами за пільговою у лапках ціною 2400 гривень. А вийшло, що і по три тисячі неможливо було вчасно закупити. В результаті весняно-польові роботи затяглися майже до кінця травня. А що таке невчасно засіяне поле - селянам не потрібно пояснювати. Та ж картина і з «пільговими» добривами, гербіцидами тощо.
Особлива розмова про пільгові кредити. Як настраждалися керівники сільгосппідприємств, оббиваючи пороги банків, того двома словами не розкажеш. Обіцяні гроші під 17 відсотків річних ніхто практично так і не одержав. До них завжди пропонувалися додаткові 3 – 5, а то і більше відсотків за комерційні та інші незрозумілі послуги. Та й у заставу просили майна у кілька разів більше, ніж виділялося позички.
Але ж за всіма вищезгаданими акціями стоять урядові рішення і договори. Проте на місцях всі будують тільки своє благополуччя, не дуже рахуючись із законом та потребами аграріїв.
Сьогодні село просте вимирає. Молодь у масовому порядку виїжджає, а залишаються одні немічні старі. Інша частина працездатного населення вдарилася у безпробудне пияцтво. Душа просто розривається від болю при вигляді цієї страшної трагедії.
Представники нашої асоціації не раз заявляли про це і з обласної трибуни, і у своїх листах на адресу Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів України. Хотіли ми скористатися і трибуною Всеукраїнської звітно-виборної конференції, але слова нам так і не надали.
На щастя, наші тривоги поділяли багато виступаючих. У тому числі і Голова Верховної Ради, голова Народної партії України Володимир Литвин. Нам особливо імпонує його висловлювання про те, що «село повинне перестати бути ресурсом реалізації загальнодержавних програм, а відігравати свою роль у державі». І взагалі настав час відмовитися від пожежних дій в аграрному секторі і переходити до планомірного подолання проблем.
Щоправда, як висловився міністр аграрної політики Олександр Баранівський, програм можна написати багато, але без грошей вони залишаться лише на папері. Тому, додав він, потрібно звертатися до центральних органів влади з тим, щоб забезпечити щорічне виділення аграрному секторові не нижче 10 відсотків від загальної суми витрат державного бюджету.
Це положення, як і багато інших цілком обґрунтованих вимог сільськогосподарських виробників, увійшло до постанови звітно-виборної конференції. У ній ще раз офіційно визнано, що соціально-економічна ситуація, яка склалася в галузі, є результатом непродуманих реформ, недооцінки ролі сільськогосподарського виробництва в економіці країни.
В ухваленій постанові делегати знову звернулися до Верховної Ради, до Президента, Кабінету Міністрів України з проханням розглядати аграрну сферу як пріоритетну, забезпечити виділення десятої частини від загальної суми витрат державного бюджету, а також додаткові кошти на соціальний розвиток села, крім того, розробити і ухвалити цільову програму створення умов для оптимізації цінових співвідношень між продукцією сільського господарства та інших галузей економіки. У постанові ідеться і про пільгове оподатковування, дострокове кредитування сільгосппідприємств, забезпеченні села пально-мастильними матеріалами, добривами, виробленими з вітчизняної сировини. Особливо була звернена увага на ослабленні негативних впливів на АПК у процесі вступу України до Світової торговельної організації (СТО).
Висловлено й інші пропозиції щодо забезпечення нашого головного завдання – захисту прав і відстоювання економічних та соціальних інтересів сільгосппідприємств, створення умов і правового поля для їхнього успішного функціонування.
Цей принцип залишається головним і в подальшій практичній діяльності нашої обласної асоціації агропідприємств. Ми далі провадитимемо роботу щодо захисту трудівників села. Впевнена, що в аграрному секторі економіки настануть істотні зміни. Це потрібно не лише жителям села, але й насамперед самій державі.
Р.S. Від себе додамо, тільки-но на згаданій звітно-виборній конференції Всеукраїнської спілки сільськогосподарських підприємств З.М. Гришко обрана членом Ради ВССП, з чим ми її від щирого серця поздоровляємо!
