Якщо гора не йде до автобану. . .

Це, як його називають, суперсучасне шосе залишило свій слід у житті кожного любашівця. На жаль, тільки, у більшості випадків автобан – як болюча подряпина в душі. Хтось мусив дихати чорним смогом від п’яти асфальтних заводів, комусь випало остаточно добити власну легковичку на зруйнованих великовантажною технікою висілкових дорогах, а дехто й досі не може допетрати, як бути із приватизованою землею, відчуженою під полотно єврошляху.

А ось із жителями невеликого села Агеївка Іванівської сільради автобан взагалі зіграв злий жарт. Сьогодні це село залишилось без вигону для своєї череди. А корова ж – головна годувальниця нині! Крім того, декілька сімей втратили здатність спокійно спати вночі. Лежать, прислухаються селяни до кожного тріску чи шуму.

- Причому тут автобан? – запитаєте ви.

Все гранично просто, Агеївка розташована на високому обширному плато, тобто плоскому узвишші, а буквально за городами починається крутий довгий схил до річки Кодими. Так ось, підніжжя цього схилу торік по-варварськи розкопали будівельники автобану. Колись невеличкий піщаний кар’єр став місцем активної “розробки грунту”. Шляховики, пригнавши чотири потужних екскаватори, так захопилися вийманням піску та глини, що забули про обережність. Очевидно, діяли за принципом: “Якщо гора сама не йде до автобану, то її змусять це зробити дорожники”. Площа захвату їхніх ковшів сягнула справді хижацьких розмірів – не 7,8 га, як записано у відповідних документах, а приблизно 25 – 30 га. Висота обриву в кар’єр стала дорівнювати 40 метрам. Коротко кажучи, розкопана гора, позбувшись опори, посунула вниз.

У селі нас без особливого ентузіазму зустрів господар будинку, якому пливун загорожує насамперед. Іван Трохимович Мунтян – пенсіонер. Ще торік він повідомляв телеграмою про свою біду до Верховної ради, до Кабміну. Однак, в гарячці передвиборних перегонів його прохання переадресували у нижчі інстанції. А звідти приходили відписки про “вжиті заходи”. Так, насамперед, як суворий припис “про припинення незаконної діяльності та проведення рекультивації порушених земель” та штраф Північної районної інспекції з охорони природи на суму 85 гривень. Нічого не змінилось і після втручання сільської ради. Чоловік уже й не вірить, що можна до когось достукатись, якось зарадити біді. Продемонструвати причину свого неспокою згодився охоче.

Щоб побачити наслідків прикрої людської бездумності, далеко ходити не довелося. Вийшовши по вузькій стежинці за город нашого провідника, опинилися на відкритій горі. Звідси, з висоти пташиного польоту, ніби на долоні видні Бобрик, Янишівка і навіть та лихозвісна нова транспортна розв’язка на Криве Озеро, куди перекочували тисячі тонн грунту з агеївської гори.

Дивитися вдалину тут справді захоплюючі, а ось поглягнути собі під ноги - моторошно. Земна твердь під власною вагою відвалюється чималими пластами і сунеться вниз. Колишній сільський вигін тепер має вигляд тераси із нерівними сходинками в людський зріст.

- Ось цього розколу позавчора ще не було, - показує рукою Іван Трохимович, - я сюди частенько навідуюсь – боюсь пропустити мить, коли вже й втікати слід звідси.

За песимістичними прогнозами селянина до кінця нинішнього року у рукотворну прірву “попливе” не тільки його садиба, а й бетонка – головна вулиця села. Тому, не дай Боже, раптової сильної зливи, а тим паче, найменшого землетрусу.

Який же все-таки вихід з даної ситуації? На останній сесії райради було прийнято окреме рішення про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у розробці кар’єру біля села Антонівка (Агеївка давно входить у межі цього населеного пункту). Виймання грунту може призвести до непоправних наслідків. Проте, цього, вочевидь, буде замало. Потрібні кардинальніші заходи, аж до виселення людей із небезпечної зони.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті