Листи-подяки лікарям за успішно проведене лікування, результат якого – порятунок від недуги і повернене здоров’я, далеко не рідкість в редакційній пошті. Особливо багато їх напередодні професійного свята медичних працівників. Долучаючись до поздоровлень на адресу медиків, надаємо слово нашим читачам.
ПОВЕРНУЛИ РАДІСТЬ БАЧИТИ СВІТ
У квітневій добірці “З редакційної пошти” ми опублікували відповідь керівництва НДІ очних хвороб і тканевої терапії імені В.П.Філатова на звертання до редакції ветерана Великої Вітчизняної війни О.А. Степаненка, який цікавився можливостями лікування у відповідності з акцією “Зіркий погляд для фронтовика”. Відповідь була короткою і конкретною: нашого читача запросили на обстеження і лікування.
Як розвивалися події далі, він повідомив у листі до редакції.
“Отримавши запрошення, я 11 травня приїхав до інституту, і у цей же день мене прийняли у 5-е клінічне відділення. Дуже швидко пройшов лабораторне обстеження, після якого завідувач відділення, доктор медичних наук С.К.Дмитрієв прийняв рішення про провадення операції з приводу катаракти правого ока та імплантації імпортного кришталика.
Вже наступного дня хірург А.І. Логай провів операцію. Вона тривала 30 хвилин. Коли відключили апаратуру і зняли захисну маску, я побачив обличчя лікарів і через вікно – трамвай, що рухався по протилежному боці вулиці. Побачив своїми очима! Радощам не було меж! Адже до операції правим оком я практично не бачив.
Прошу через газету “Одеські вісті” передати щиру подяку Сергію Костянтиновичу Дмитрієву, Артуру Івановичу Логаю, всьому колективу 5-го відділення за високий професіоналізм і душевне ставлення до ветеранів-фронтовиків.
Операція і лікування провадилися у клініці НДІ безкоштовно, як і обіцяли організатори акції, і були визначені відповідним ухваленням Кабміну.
В день виписки, 16 травня, директор інституту Н.В.Пасічникова прийняла мене, особисто перевірила результати операції, побажала міцного здоров’я і подарувала краплі для післяопераційного лікування.
Сподіваюся, мій лист зміцнить довіру співгромадян до вітчизняної медичної науки. Хочу всім порадити: вчасно позбавляйтеся від хвороб зору, в цьому вам допоможуть спеціалісти-філатовці”.
Олександр Степаненко,
учасник бойових дій,
інвалід війни 1-ї групи.
м.Балта.
ДИВОВИЖНОЇ ДОБРОТИ ЛЮДИНА
Тяжка хвороба на давала мені спокою ані вдень, ані вночі. Страшні болі затьмарювали життя, я не могла вільно ходити, рухатися. При моєму диагнозі жодні ліки не допомагають, їх просто немає. Одностайний висновок лікарів – потрібна хірургічна операція.
При першому знайомстві з ортопедом-травматологом обласної клінічної лікарні, головним травматологом області, доктором медичних наук Олександром Миколайовичем Поливодою у мене відразу склалося враження, що цій людині можна цілком довіритися. Операція відбулася успішно. Через кілька днів, коли настав час встати на ноги, я зрозуміла, що можу ходити без болю. Це було щастя!
Бракує слів, щоб висловити почуття щирої, сердечної вдячності професорові О.М. Поливоді, його колегам – ортопедам В.П. Завальному, А.А. Кошику, анестезіологу В.К.Горшкову, всім медикам лікарні, які лікували мене. Вірші б присвячувати таким людям, пісні про них складати!
Олександр Миколайович – хірург від Бога, який досконало знає свою справу. В цій людині чудово поєднуються висока працездатність, почуття відповідальності за кожного хворого, милосердя і доброта. У нього нелегка праця – щодня біля операційного столу, щоденно – нервове напруження, непокоєння про здоров’я чергового пацієнта. І щоденно він комусь повертає радість руху, радість життя. Терпляче і в дохідливій формі професор пояснює хворим про їхні проблеми, провадить консультації, незважаючи на величезну зайнятість, завжди знаходить час для родичів пацієнтів, які приходять до нього по пораду або телефонують з усіх кінців Одеської області. Як би хотілося, щоб його приклад висококваліфікованого спеціаліста і дивовижно доброї людини наслідували інші медики! Адже іноді, звертаючись за місцем проживання по лікарську допомогу, зіштовхуєшся і з неввічливим ставленням, і з лікуванням застарілими методами, буз урахування нових методик, що призводить до занедбаності хвороби.
Хочу подякувати і старшій сестрі С.М.Соколовій-Пирожок, і сестрі-господарині Л.В.Сахаровій, всім черговим медсестрам, нянечкам за активну допомогу у позбавленні від недуги. Низький уклін медперсоналу відділення за повернення здоров’я і побажання сил, мудрості і натхнення у вашій благородній справі!
Ольга Стелян,
ветеран праці
м.Білгород-Дністровський
ТАК НАВЧАЛА БАБУСЯ
В кардіологічному відділенні 411-го Центрального військового клінічного госпіталю Оксана Кириєнко вважається однією з найкращих медсестер. Її сумлінність, працелюбність, постійну акуратність і турботливе ставлення до хворих відзначають як лікарі і колеги по професії, так і пацієнти.
Оксана виросла в родині військовослужбовця. У відпустку батько завжди їхав з сім’єю на батьківщину – до села Рудня Житомирської області. А там головним прикладом для дівчинки була бабуся, Надія Марківна,- фельдшер, яка користувалась великою повагою серед односільчан. Незважаючи на жодні труднощі і погану погоду, у будь-який час, вдень і вночі, вона йшла до тих, хто потребував її допомоги.
Недивно, що з дитинства у Оксани з’явилася мрія стати фельдшером, як люба бабуся. В 2000 році вона вступила до Київського медичного коледжу, і через три роки навчання здобула бажаний диплом фельдшера. На той час через військову долю родина переїхала до Одеси. В 411-му госпіталі були вакансії медсестер, і Оксана вступила на військову службу.
В перші дні було важко і незвично. Пацієнти кардіологічного відділення, зокрема, люди похилого віку – ветерани, інваліди війни, які потребують особливої уваги. І вони її завжди отримували від дружнього медперсоналу відділення. Оксана з інтересом і бажанням виконувала свої обов’язки. Але практики, здобутої в навчальному закладі, було недостатньо. Допомогли старші колеги, які з розумінням поставилися до молоденької медсестри і які стали її добровільними наставниками. Ретельно опановуючи їхній досвід, вона поступово підвищувала свою кваліфікацію.
Залишаючи відділення, пацієнти з теплотою відгукуються про старанну медсестру Оксану Кириєнко і дякують їй за професійне вміння і чуйність. Бабусина наука пішла на користь.
Дмитро Чаркін
м.Одеса
ГОЛОВНИЙ ЛІКАР, ДЕПУТАТ – ЇЙ БУДЬ-ЯКА СПРАВА ДО СНАГИ
В нашому мальовничому селі Заводівка на березі річки Тилигул розташована обласна психіатрична лікарня №3. Понад 15 років керує лікарнею Лариса Миколаївна Ревчук. До лікарні надходять пацієнти з різних куточків нашої області. І до кожного необхідний особливий підхід, кожен потребує доброго ставлення і слова, адже ці хворі особливі – з порушеною психікою, як правило, поламаними долями. Все це, на одному рівні з кваліфікованою медичною допомогою, знаходять вони в ОПЛ, завдяки організаторським здібностям головного лікаря і злагодженій праці медперсоналу.
Дуже часто на сільських дорогах ми бачимо машину головлікаря, яка вранці поспішає на зустріч з тим чи іншим керівником району або господарства для вирішення питань, пов’язаних з покращенням процесу лікування або харчування хворих. Багато часу і сил присвячує вона і депутатській діяльності в райраді.
Хоча у всіх відділеннях медзакладу працюють спеціалісти, яким цілком довіряє головлікар, вона не заспокоїться, доки сама не переконається, що все робиться правильно в лікуванні того чи іншого хворого. Жоден з них не залишається без уваги. Почуття відповідальності, властиві Л.М.Ревчук, вирізняє і її підлеглих. Багато добрих відзивів про працю завідувачів відділень М.М.Карася і Г.М.Фукі, старшої медсестри Т.І.Виварець, медсестер С.Подзерук, О.Прохоренко, Л.Євсієнко, С. Горобець та ін.
Ми вдячні органам охорони здоров’я, що на території нашого села є ця лікарня. Коли б ми не звернулися по меддопомогу, завжди її отримаємо. Те ж можуть сказати і жителі сусідніх з нашим сіл, Жовтнівки і Чижове.
До речі, старша донька Лариси Миколаївни закінчує Одеський держмедуніверситет. Не сумніваємося, добрий приклад матері та її високі душевні якості успадкує і майбутній лікар Ольга Ревчук.
Діяльний головний лікар, депутат, відмінний спеціаліст, надійний друг і порадник, чуйна і турботлива людина – такою ми знаємо і за це цінуємо Л.М.Ревчук.
Спасибі їй і всьому медперсоналу лікарні за роботу, доброту і теплоту душі. Здоров’я, миру і благополуччя вам і вашим родинам.
Д.Ладиненко, З.Прохоренко,
В.Рудкевич, М.Попеско, В.Гайдук та інші жителі села
с.Заводівка
Березівський район
ВІДПОЧИНОК І ЛІКУВАННЯ – НА “П’ЯТІРКУ”!
До санаторію “Салют”, де серед відпочиваючих – жителі різних областей України, я приїхала наприкінці березня. Подекуди ще йшов сніг, але від доброго, теплого прийому в здравниці з першого дня в душі розцвіла весна. Це відчуття не залишало мене весь час перебування в “Салюті”. Тут все передбачено для того, щоб людина набралася сил і зміцнила здоров’я.
Подумали і про культурне дозвілля. В бібліотеці, наприклад, широкий вибір літератури і періодики. Тут я познайомилася з газетою “Одеські вісті”, оцінила її інформаційну насиченість і змістовність, і вирішила попросити редакцію опублікувати мою вдячність працівникам санаторію за чудову організацію відпочинку й лікування. Велике спасибі лікарям, медсестрам, обслуговуючому персоналу в їдальні, а особливо – масажистам, які відмінно знають свою справу, зокрема, А.М.Сакарі.
З щирою повагою
Тетяна Поперечна
Дергачівський район,
Харківська область
