Із звітних доповідей, які прозвучали на сесії Іллічівської міськради, стало зрозуміло, що складне міське господарство провадиться не лише турботливою, але і щедрою рукою. Тому основним питанням став перегляд видаткової частини місцевого бюджету в бік збільшення. Як сказала начальник фінвідділу Наталя Чумель, на 185 тис. гривень більше вирішено виділити на капітальні ремонти освітніх установ. У тому числі, на реконструкцію актової зали в середній школі № 4 –120 тисяч. Додаткових 117 тисяч буде перераховано на ремонт доріг і погашення боргів щодо реконструкції вулиць. На 100 тисяч зростуть суми, призначені для житлово-комунального господарства. 3,5 млн гривень заплановано направити на берегозміцнення, на завершення робіт щодо реконструкції головної КНС, часткову реконструкцію водопровідно-відвідної системи в районі міського пляжу і на озеленення. Це відбувається в руслі урядових постанов про посилення відповідальності за використання бюджетних коштів.
Зараз область виділяє місту 150 га землі. Буде будуватися 70 тис. кв. м житла. І хоча це додасть проблем, багато їх розв’язуються завчасно. Наприклад, будується резервуар-нагромаджувач для збереження питної води місткістю 10 тис. кубометрів. Він забезпечить її цілодобову подачу. Розробляються програми з озонування, щоб до 2007 року забезпечити зовсім іншу якість водопідготовки. До плану розвитку містобудування включено таке поняття, як благоустрій.
Мер Іллічівська Валерій Хмельнюк розкриває один із секретів господарського успіху: якщо традиційно скрізь у транспорт вкладається не більш 4%, то в Іллічівську – до 80% залучених капіталів. Це дає найбільш рентабельні результати й одночасно розв’язує проблему створення нових робочих місць. Меру запропоновано виступити з повідомленням на засіданні Кабінету Міністрів України, присвяченому питанням інвестування. У першому кварталі у міста з населенням 67 тисяч чоловік питома вага у загальній масі залучених у країну капіталів склала 2,5%. Якщо в країні на кожного громадянина середній показник 180 доларів, прямих залучених інвестицій, то в Іллічівську – 1500.
Точно так само продумано перспективи спорудження в місті нових підприємств. Своєю роботою вони розв’язують, наприклад, таке завдання, як забезпечення додатковим завантаженням порту вітчизняними ресурсами, які ще можна знайти в нашій економіці. Це збереження можливості перемістити портовиків при необхідності в іншу сферу діяльності. З найближчих планів: у листопаді 2005 року в Іллічівську почне працювати колектив з 650 чоловік щодо виробництва крабових паличок на базі колишнього комбінату рибної гастрономії.
Став до ладу транспортний завод, який дав за перший місяць 6 млн гривень прибутку, у серпні повинно бути 17 мільйонів, а у вересні вже – 30. Це пов'язано зі стабілізацією роботи в порту.
Будуються також заводи з виробництва шроту, з переробки олій.
Одним із способів прискорення економічного розвитку, за переконанням В. Хмельнюка, є розв’язання питання про землю. Як говорить він, у кінцевому рахунку домовитися з інвестором не так складно. Набагато складніше реалізувати проект, забезпечити відведення території, знайти компромісне рішення в суперечностях нормативних актів, пов'язаних із землею. На одержання погодження і провадження названих процедур часом іде по 3 – 4 роки. За цей час змінюється ринковий попит, старіють проекти, технічна документація й актуальність самого договору. Часто інвестори не витримують наших зволікань і адміністративних бар'єрів і відмовляються від співпраці.
Це значно ускладнює будівництво 17 заводів, які є у плані на найближчий час. Так, на спорудження додаткових корпусів заводу з виробництва мила і мийних засобів потрібно зараз чекати рішення не менше півроку. Проте, за наполяганням мерії підприємство повинно бути побудоване так, щоб воно працювало за повним циклом. Тобто воно випускатиме зубну пасту (для початку 50 млн тюбиків на рік), креми для гоління і ще низку парфюмерних виробів. Відкрито кабельний завод у Бурлачій Балці.
Крім того, мер Іллічівська має намір доповісти урядові про ще одну спільну для Одеської області біду. Наше інженерне промислове проектування практично втрачене з ліквідацією двох дуже потужних одеських проектних інститутів. Так, сьогодні іллічівцям доводиться звертатися по допомогу у Запоріжжя.
Крім цього, він вважає, необхідно зберегти прибережну частину міста як курортну зону. Політика розширення міста будується так, що в зеленій смузі і на схилах, що ведуть до моря, можливе розташування лише комплексів для оздоровлення і відпочинку. Жодних особняків для магнатів! Метою цього бачиться також одержання прибутків з туристичної галузі.
