Олег та Світлана Дончуки мешкають у Пужайковому. Але тягнуться до рідного села Гербиного. Сьогодні у фермерському господарстві “Дончук” із майже 1400 гектарів орендованих земель до 700 – гербинські. Зібравши однодумців-помічників, фермер вирішив поступово відроджувати тваринництво. Як землевласник, котрий планує займатися сільськогосподарським виробництвом не рік-два, він впевнений: у рослинництва немає майбутнього без розвитку тваринницької галузі.
– Без внесення органічних добрив земля втрачає родючість, – каже Іван Пчелінський, досвідчений аграрій і наставник Олега Дончука. – Так само, як і через недотримання сівозмін. Ми сьогодні проживаємо те, що було напрацьовано раніше. Треба не забувати, що угноєння грунту підвищує врожайність зернових у три рази.
Тому, попри труднощі, Дончуки взялися таки за непрестижну сьогодні та трудомістку галузь. Отримали кредит, закупили нетелей. І тепер на фермі утримується стадо дійних корів. Як би вправно не працювали доярки, а подоїти вручну сто корів, важко. Та й часу багато втрачається. Тому й вирішили налагодити машинне доїння. Допомогли селяни та інженер В. Горбатюк; буквально по крихтах зібрали апарати з того, що залишилося.
Місцеві тваринники займаються й відгодівлею бичків та вирощуванням свиней, але це ще лише початок.
– Зізнаюся, працювати доводиться нелегко, – каже завідувачка ферми С. Словик. – А хіба краще бути безробітним? Дуже добре, що є такі господарі, як Дончук. Завдяки їм люди у селі мають роботу та вчаться хазяйнувати. Ми сьогодні вчасно отримуємо заробітну плату. Працівники ферми мають змогу брати в рахунок заробленого молоко, сіно.
Сіна тут заготовлено вдосталь; вистачить для потреб фермерських тварин, й іншим господарям можуть запропонувати. Сухого корму настарано понад 400 тонн.
З розвитком тваринництва поступово збільшується зайнятість сільчан у виробництві. Та до оптимальних результатів ще далеко. О. Дончук навів такі цифри: своєрідний показник – колись у місцевому колгоспі на кожного працівника припадало 5 гектарів орних земель. Тепер у кільканадцять разів більше. У фермерському господарстві прагнуть, щоби цей розрив скоротився до 10 – 15 гектарів. Без розвитку тваринництва це неможливо. Нині у цій сфері задіяно 16 чоловік.
– Куди здаєте продукцію? – цікавлюсь.
– Відправляємо у ВАТ “Балтський молочноконсервний комбінат”, підтримуємо місцевого товаровиробника. На фермі маємо всі умови для охолодження молока, – розповідає О. Дончук. – Частина гербинців також здає молоко від власних корів на комбінат. Останнім часом підприємство вчасно розраховується з постачальниками, – відзначив фермер.
Про господарювання ФГ “Дончук” висловив свою думку і Гербинський сільський голова В. Росінський.
– Вдале ведення господарства О. Дончуком позитивно позначається на розвитку села, – каже він. – До місцевого бюджету вчасно надходять податки, люди мають роботу. Чого більше бажати?
Хто достеменно знає трудомісткість процесів тваринницької галузі, розуміє: доведеться тягнути важку лямку подружжю Дончуків. Вони ж налаштовані оптимістично: розраховують на підтримку держави та розуміння і вболівання за справу своїх односільчан. А тому й планують збільшити поголів’я ВРХ, відродити свинарство, зайнятись розведенням коней. Перші кроки у цьому напрямі вже зроблені.
Балтський район
