Того переломного для історії нової України 1991 року український парламент іще називався Верховною Радою УРСР. У Москві після ГКЧП відбувся державний переворот і почався розгром партійно-номенклатурної диктатури. Колишні найвищі посади управління Радянським Союзом переходили до рук Російської Федерації. Без зволікання те саме почалося в інших республіках Союзу. Владу, що вислизала з рук колишньої всесильної компартії, взяли народні депутати Верховної Ради. 24 серпня 1991 року вона ухвалює Акт “Про проголошення незалежності України”. Хоча УРСР і була членом ООН, але тепер у складі цієї організації з’явилася нова незалежна демократична держава з ім’ям Україна.
Намічено було 1 грудня того ж року провести республіканський референдум на підтвердження (або ні) Акта про незалежність народом. Народ же міг сказати, що депутати, обрані відомо як іще за радянських часів, нелегітимні, а ухвала про незалежність – фікція. Референдум відбувся. У голосуванні взяли участь 84,3% дорослого населення країни, і 90,3% із них сказали незалежності України – “Так!”.
Очевидці розповідають, як радів народ у Києві – спочатку під дощем на Хрещатику та майдані Незалежності (тоді він іще писався з маленької літери), де десятки тисяч людей хором спіали гімн України, потім крокували військові частини в парадних мундирах. Полічили, що в музичному супроводі параду брали участь понад 1000 музикантів. А після параду народ святкував далі на Співочому полі, на Андріївському узвозі, Контрактовій площі, навколо арки Дружби народів, і багатотисячне “Ура!” супроводжувало кожен залп святкового салюту. То був час великих сподівань.
Сьогодні про той переломний рік історики і політоглядачі висловлюють різні думки. Кажуть, що винна в усьому КПРС і авантюристи у її верхівці, які у сутичці за владу не дали М.С. Горбачову довести до кінця розпочаті реформи. Ну, нехай би дозволили діяльність інших партій, нехай національні прапори підняли б у столицях союзних республік, увели б ринкову економіку, скасували цензуру тощо. КПРС не змогла на це зважитися. Її заборонили, і Союз розвалився. Інші кажуть, що це Росія справді виборола політичну самостійність у драматичній боротьбі, а Україні дісталася її незалежність рикошетом – звалилась як сніг на голову...
Коротко кажучи, є різні точки зору. Але народу, давайте будемо чесними, на цю розмаїтість точок зору глибоко наплювати. Народ тому голосував за незалежність від прогнилої партійно-державної системи, що очікував змін. Змін на краще. Саме за це віддали свої голоси 32 мільйони українців 24 серпня. Ось обере Україна свого Президента, ухвалить свою Конституцію за європейським зразком, і заживемо ми щасливо, як живуть у Франції, Німеччині і Люксембурзі...
Під час свята не до речі говорити, що в держави вийшло, що ні, і хто заважає вільному розвиткові економіки, і що з усього цього вийде. Під час свята потрібно говорити про те, що з 1991 року сформувалася незалежна демократична держава, яка сама вирішує свою долю і яка здобула визнання у сучасному цивілізованому світі. А це вже чимало.
