(ГОЛОС ВУЛИЦІ)
Отже, ось вона – чотирнадцята річниця Незалежності України. Пам'ятаю, у перші роки її здобуття, у колег-журналістів популярний був образ держави – маленької дитини: ми ще тільки робимо перші кроки, ми ще ростемо і навчаємося... Але час летить. І, якщо дотримуватися цієї логіки, дитя давно вийшло з колиски. Воно перетворилося у вуглуватого підлітка, який бунтує. Юнацькі ідеалізм і максималізм найчастіше приносять багато турбот і самому їх власникові, і оточуючим. Але це – закономірний етап розвитку. Ось лише не затриматися б у цьому періоді, подорослішати вчасно, а не зупинитися на позначці вічного «юного обдарування»...
Адже проблем, які потрібно розв’язувати, дуже багато, про що і свідчить інтерв'ю-анкета, проведена на вулицях Одеси. Тема її була визначена у такий спосіб: «Що таке незалежність держави? І з чого вона складається?»
Олексій, політолог, 32 роки.:
– На мій погляд, є три основні складові незалежності держави: незалежність юридична, політична та економічна. Юридична – це коли статус незалежної держави підтверджено правовими актами і визнано іншими країнами. З цим у нас все в порядку. Незалежність політична означає, що ніхто не диктує державі, як їй будувати свою зовнішню і внутрішню політику. З економікою теж зрозуміло. Отож, за останніми двома пунктами ситуація змінюється залежно від конкретних подій. Але, гадаю, що поки ми тут незалежні, максимум на 70%. Отже, є над чим працювати...
Любов Миколаївна, 53 роки, технолог:
– Питання, звичайно, непросте. І в кожного може бути своя думка. Я не великий політик, та й не хочеться у святковий день говорити погано... Але за часів СРСР ми знали, що нас чекає у майбутньому. А тепер... Нам потрібно ще дуже багато років, щоб стати по-справжньому незалежними.
Незалежна країна – та, де люди почувають себе незалежними. А для цього потрібна в першу чергу впевненість у завтрашньому дні.
Ірина Миколаївна, вчителька української мови, 40 років:
– Є такий вислів: “Дайте голодній людині букет квітів, і вона кине їх вам в обличчя”. Це – правда, але лише частина правди. Справжня незалежність починається тоді, коли людина готова багато чого терпіти заради ідеї. Можливо, це ідеалізм.. . Але це моя точка зору.
Володимир, 42 роки, робітник:
– Незалежність – це самостійність і заможність людей. Люди повинні жити нехай погано, але від свого імені. А увесь час дивитися на Захід, наслідувати когось – це психологія слуги, тут немає нічого доброго. Так що потрібно просто бути самим собою, поважати самого себе...
Інна, 20 років, студентка політеху:
– У мене особливе ставлення до дати 24 серпня. Але не тому, що це День незалежності, а тому, що сімейне свято – річниця весілля батьків. Цього року у них взагалі ювілей – 25 років спільного життя. Незалежність нашої країни – це поки що здебільшого заявка, яку ще потрібно підтверджувати справами. Але я сподіваюся, що через якийсь час у нас буде досить досягнень, щоб відзначати День незалежності, як справжнє свято.
Сергій, підприємець, 30 років:
– Для незалежності потрібно цілком змінити наш менталітет. А зараз, за великим рахунком, я не бачу ніяких особливих змін – ні вбік негативу, ні вбік позитиву.
Андрій Вікторович, історик, 50 років:
– По-перше, існує класичне визначення держави: наявність території, кордонів, населення, державної мови. Всім цим параметрам Україна відповідає. А якщо говорити про реальну незалежність, то тут все впирається в економіку. Необхідно зробити рентабельними, або хоча б незбитковими всі галузі народного господарства. Адже ви задумайтеся, в Україні є практично все, щоб бути квітучою країною. Ну, можливо, не вистачає нафти і газу. Хоча, так і не розроблено родовища в Карпатах, Полтавській області і на морському шельфі в районі Криму та острова Зміїний. Але ж останніми вже дуже активно цікавиться наша сусідка Румунія! Крім видобувних галузей, важливі ще і високі технології. Отут у нас теж серйозний потенціал, адже не даремно ж в Україні є космічна і літакобудівна галузі. Потрібно просто розумно скористатися тим, що є, і чітко визначити пріоритети розвитку на майбутнє.
Як бачимо, скільки людей – стільки і думок. Але все-таки не можна не відзначити: для багатьох і дуже багатьох жителів нашої країни незалежність держави визначається, насамперед, рівнем їхньої особистої незалежності. Тут можна назвати багато факторів: та ж впевненість у завтрашньому дні, нормальна зарплата, гідна якість життя... І лише домігшись всього цього, можна буде говорити про справжню незалежність у масштабах держави.
