Лише чотири питання стояли на порядку денному пленарного засідання XXVI сесії обласної ради IV скликання, що відбулася минулої п’ятниці. Серед них такі, досить важливі, як внесення змін до обласного бюджету та зміна чисельності секретаріату облради. Але справжньою темою дня стало питання про долю Одеського припортового заводу.
Ще за півгодини до початку засідання на проспекті Шевченка почався пікет, участь у якому взяли представникии понад двадцяти політичних партій і громадських організацій. Проведення цієї акції взяла на себе Южненська міська організація партії “Союз”.
“Збережімо ОПЗ!” – скандували учасники пікета. Численні були й заклики на транспарантах, від “Ні – Чорнобилю біля Одеси!” до “Ющенко, напоум Кабмін!”. До речі, в цей же час подібний пікет проходив і в Києві, біля Кабінету Міністрів. А ще кількома днями раніше (24 серпня) мітинг протесту відбувся безпосередньо в Южному. Тоді депутатам обласної ради були передані копії підписів близько 9 тисяч жителів міста (оригінали передано до секретаріату Президента України).
Про можливу приватизацію Одеського припортового та її наслідки засоби масової інформації говорили та писали не раз, тому нагадаємо суть проблеми в найзагальніших рисах.
Гарячі дискусії про доцільність створення такого великого і досить небезпечного хімічного підприємства на густонаселеному чорноморському узбережжі велися ще до створення ОПЗ. Ці побоювання були сприйняті з достатньою серйозністю, і за 27 років існування заводу тут так і не було зафіксовано яких-небудь серйозних НП (слава Богу і завдяки налагодженій системі безпеки, створеній на підприємстві). Між іншим, ця система досить серйозна. Вона містить у собі автоматичну комп’ютерну систему прогнозування надзвичайних ситуацій та протидії аваріям, систему оповіщення, систему контролю за станом навколишнього середовища, лікувально-оздоровчий центр із відповідним медперсоналом, сховище та резервний центр, транспорт для евакуації... Плюс єдина система водопостачання, каналізації, водоочищення, газо- та електропостачання... І ось цей відлагоджений як годинник механізм пропонується реструктуризирувати та приватизувати. І тут дуже висока ймовірність перетворення “годинникового механізму” на “механізм годинникової бомби”. Наприклад, у Прибалтиці вже був випадок розливу аміаку, що призвело до загибелі людей і евакуації 30 тисяч жителів. Але ж в одеському варіанті наслідки можуть бути ще серйозніші. Гаразд би ще підприємство мало проблеми, було б збитковим... Але ні про що подібне не може бути й мови.
Так, тільки 2005-го року (станом на 1 серпня) до бюджету країни ним уже внесено 260 млн гривень, а до бюджету Одеси та Южного – 10 млн. Не забуваймо й про те, що це ще й серйозні “вливання” в соціальну сферу міста. Невідомо ще, як позначиться на ній потенційна приватизація. До того ж, учасники пікету стверджували, що чисельність працівників заводу буде скорочено практично наполовину...
Справедливості заради зазначимо, що питання про реструктуризацію та приватизацію ОПЗ не є “заслугою” винятково нинішньої влади. Воно ставилося ще екс-прем’єром країни та кандидатом у Президенти Віктором Януковичем, але тоді хвиля громадської думки змусила відмовитися від цієї ідеї. А що ми матимемо тепер? Які будуть дії нової влади?
У будь-якому разі, депутатами було ухвалено звернутися не тільки до Кабінету Міністрів (марно скаржитися йому на нього ж?), але й безпосередньо до Президента Віктора Ющенка та Верховної Ради України.
Текст звернення був зачитаний Сергієм Назаренком, головою постійної комісії обласної ради з питань міжнародних зв’язків і майнових відносин. У ньому, зокрема, сказано:
“Одеський припортовий завод спроектовано та побудовано як єдиний технологічний щодо виробництва і перевантаження хімічної продукції на експорт. Тому внаслідок дій, скерованих на реструктуризацію ВАТ “Одеський припортовий завод” і приєднання цеху перевантаження аміаку до державного підприємства “Укрхімтрансаміак” (Мінпромполітики України), постає низка складних технічних і екологічних питань...
Підприємство більше не зможе існувати як єдиний комплекс. Адже завод – це багатоетапна, але єдина і безперервна технологічна лінія. Вона містить у собі не тільки виробництво хімічного продукту, але також його збереження, перевантаження, відправлення на експорт. Будь-яка спроба поділу заводу на окремі сектори призведе до зупинки всього циклічного процесу.
Таким чином, виділення цеху перевантаження аміаку або будь-якого іншого підрозділу заводу з єдиного комплексу підприємства неминуче призведе до зменшення уваги до забезпечення екологічної безпеки та збільшення загрози для населення прилеглих населених пунктів.
Реструктуризація з подальшою приватизацією завдасть відчутного удару по соціальній сфері. Вона не входить у план приватизації, тому відразу може залишитися без фінансування.
Невідомо, як зміни на стратегічному об’єкті позначаться на мільйонних відрахуваннях, які припортовий завод дотепер регулярно направляв до державного та місцевого бюджетів.
У зв’язку з викладеним, просимо не допустити реструктуризації єдиного виробничо-технологічного комплексу ВАТ “Одеський припортовий завод”.
У тексті ж іншого звернення, ухваленого вже не депутатами, а самими пікетниками й об’єднаним штабом політичних партій і громадських організацій м. Южного, говориться:
“Реструктуризація ОПЗ не призведе до збільшення кількості грошей у державній скарбниці, а лише збільшить серйозну тривогу в людей в Україні за своє життя та реальну небезпеку аварії.
Ми зовсім не бажаємо критикувати Ю.В. Тимошенко. Просто їй хтось, користуючись її довірою, “навішав локшини на вуха”, з якоюсь власною, але не державною метою. Ухвала Кабміну викликала не тільки заклопотаність, але й розчарування з такої новації. Для жителів Южного День незалежності був... святом зі сльозами на очах.
Вікторе Андрійовичу, жителі міста переконливо просять Вас призупинити виконання ухвали Кабміну, направити... серйозну експертну комісію... і матеріали подати Вам для винесення ухвали з наступним її затвердженням на сесії Верховної Ради...
Ми заздалегідь висловлюємо Вам вдячність за вжиті заходи, щоб не допускати нашого звернення до міжнародних екологічних організацій, аж до Організації Об’єднаних Націй.”.
До речі, це звернення до Кабміну, Президента та Верховної Ради виявилося не єдиним, ухваленим на сесії. Занепокоєність депутатів викликає й ухвала Міністерства оборони про ліквідацію Одеського інституту сухопутних військ. Важлива не тільки славетна історія цього вищого навчального закладу, але й наявні тут сучасна матеріальна база, висококваліфікований викладацький склад. Тому таке звернення депутатів облради містило прохання не допустити ліквідації інституту.
