Нерідко трапляється так. Присвячує людина своїм друзям рядки, читає їх під час застілля. А потім вони стають цікавими не лише вузькому колу. З цього виросли Булат Окуджава та Володимир Висоцький, "дружні" вірші були першими в багатьох інших.
Ось і з одеським журналістом Олександром Мусті подібне сталося. Працює він заступником головного редактора журналу "Порти України". (У цьому видавництві й вийшла книжка). І проза життя навіює поезію, глибоку та іронічну:
Надежды светлой не тая,
Я встану на заре…
О, дом мой, родина моя,
Удобства во дворе!
Хто знає, як склалася б поетична доля його, якби не виходив в Одесі гумористичний журнал "Фонтан"? Одного разу приніс головному редактору журналу Валерію Хаїту свої вірші Олександр Мусті і став постійним автором. “Фонтанські” струмені, змиваючи наносне, робили рядки яскравішими:
Напрасно ты ревнуешь,
бедная!
На самом деле все не так:
За женщинами я не бегаю -
Я просто ускоряю шаг.
Ці, як і багато інших прикмет нинішнього буття не вислизнули від уважного погляду автора. І він, пересмішник, приміряє на себе маски своїх героїв. Але так, щоб бути схожими на нас із вами, і в той же час – ні. У тому й суть, на мій погляд, цих простих, як здається, віршів, що, ніби іронізуючи над собою, автор і близький, і відсторонений від того, про кого або про що пише:
Кто доллары любит,
кто верит рублю.
Мне счастья и с гривнею
хватит.
Я лишь для того инвалюту
коплю,
Чтоб завтра с презреньем
потратить.
Іноді в його віршах досить і назви. Скажімо, "Любви моей грузопоток". І ці слова, які, як уявлялося, ніколи не могли б стояти поруч, в Олександра Мусті виявляються не просто пов'язаними особливим змістом, але й малюють образи парадоксальні та точні. І вже услід за ним хочеться повторити багато його рядків, зокрема й ці, присвячені подрузі юності, що мешкає за кордоном, до якої збирається герой:
– Наверное, мой облик
гордый
Забыла ты, радость моя,
Но муж твой, буржуйская
морда,
Уж точно запомнит меня.
Виявляється, поетичним рядком може стати не тільки якась життєва історія, але й факт, здавалося б, далекий від поезії. Але – не поезії іронічної. І тут очевидний зв'язок із Сашком Чорним та із Ігорем Іртеньєвим. До речі кажучи, останній схвально відгукувався про вірші одеського автора.. А це щось таки означає.
Вірші Олександра Мусті увійшли до виданої в Москві антології сатири та гумору. Серед них є й "История. Краткий курс", яка складається з іменників. Починається вона рядками:
Депутат, буржуй, бедняк,
Забастовка, лозунг, флаг.
Митинг, контра, мироед,
Революция, декрет.
І далі – рік за роком, десятиріччя за десятиріччям… А завершується воно так:
Доллар, акция, бюджет,
Голодовка, бомж, пикет.
Забастовка, лозунг, флаг,
Депутат, буржуй, бедняк…
Книжка "Мечты в ассортименте" у Олександра Мусті перша. Вона примітна тим, що у рідкісному жанрі іронічної поезії нові видання виходять нечасто. А вдалі – ще рідше.
