Про користь, достоїнства і принадність роботи на пленері може довго розповідати кожен художник. З метою якось систематизувати процес був задуманий кілька років тому проект “Арт-туризм”. Його ініціаторами були Галина Лєкарева-Нікітіна, заступник голови секції живопису ТОВ НСХУ, член Спілки мариністів, і Віктор Потеряйко, віце-президент Спілки.

За минулі роки проект довів свою життєздатність. Написано понад сто творів, а суттю його є створення живописного літопису Одеської області. Художники побували в селах Красна Коса, Випасне, Базар’янка, Лебедівка, Калаглея, Шабо та інших, у Вилковому, Белгороді-Дністровському та Овідіополі. Степ, море, лиман – чудова натура. Часом “зникаюча”, – тому що узбережжя області теж змінюється, хоча і не так стрімко, як в Одесі. Наприклад, у минулому році, розповідають художники, прохід до моря був відкритий, а зараз не пройти – паркан.

Підсумкові виставки щороку влаштовуються в селах, де відбувалися пленери, у Білгороді-Дністровському. Вони викликають щире зацікавлення місцевих жителів, які по-новому відкривають для себе рідні місця. “Як, невже це в нас така краса?” – таке висловлювання найчастіше можна почути на вернісажах. А буває так, що ще під час роботи художників найдопитливіші спостерігають за процесом створення картини. Чи варто говорити про цінності такого спілкування з природою та мистецтвом?..

Самі художники дуже люблять пленери. Не лише через можливість попрацювати на природі – зупинити мить, зафіксувати небо, море, хмари, що швидко змінюють свій стан, залишитися наодинці з мольбертом. Виїхати з міста, від повсякденних турбот і вічних проблем, неспішно спілкуватися з колегами, говорити про мистецтво – ці мрії збуваються на пленері.

Вирушаючи кожного року в різні села, художники, проте, дійшли висновку, що непогано б мати постійну базу. Туди можна було б запрошувати колег з інших областей і зарубіжжя (адже міжнародні зв'язки наших земляків досить великі). Під час нинішнього вересневого пленера з'явилася кандидатура – база “Здоров'я” поблизу Затоки. Ближні і далекі околиці – невичерпна натура. Для відпочинку місця кращого не знайти – море, чудовий піщаний пляж за два кроки. А найголовніше, що господиня “Здоров'я” давно і добре знайома з художниками, їхньою творчістю і проблемами. Справа у тому, що Сільва Володимирівна Якобчук – мистецтвознавець, у недавньому минулому працювала у Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї.

Її шлях до бізнесу, до “своєї справи” – типовий для епохи лихоліття і “дикого капіталізму”. На початку дев'яностих, коли зарплати не те, що на життя не вистачало, її місяцями не виплачували, – Сільва Володимирівна з чоловіком Тихоном Тихоновичем “спробували себе” у торгівлі. Група товарів – огірки, кавуни, кукурудза. Це після роботи, а вдень – музей. Через якийсь час Тихону Тихоновичу запропонували стати директором бази відпочинку. Сільва Володимирівна пішла до нього в заступники.

База “Здоров'я” – це кілька дерев'яних будиночків і новий триповерховий корпус (з галереї третього поверху відкриваються такі види...). Роботи з благоустрою ще вистачає, а про тернистий шлях підприємця, на якому було все – ризик, обман, інтриги, Сільва Володимирівна і Тихон Тихонович могли б роман написати. Художників, проте, тут приймуть із задоволенням, а господиня просто опиниться в такому разі у своїй стихії.

Але не лише для пленерів можна використовувати базу відпочинку “Здоров'я”. У планах Галини Лєкаревої-Нікітіної, беззмінного голови журі міжнародних конкурсів дитячих малюнків, що проводяться в Одесі, організація відпочинку на березі моря дітей – переможців і призерів.

Таким чином, якщо задумане в межах проекту “Арт-туризм” втілиться у життя, під Одесою з'явиться привабливе місце для відпочинку і творчості людей мистецтва (гістьми пленерів можуть бути поети, музиканти…).

…А поки що вересень-2005 поспішали зафіксувати Борис Козаченко, Світлана Крижевська, Галина Лєкарева-Нікітіна, Віктор Потєряйко, Сергій Ушанов, художники з Ізмаїла Володимир Дудник і Тетяна Соколова.