Шляхи євроінтеграції в чорноморському регіоні

28 вересня в Одеському Будинку вчених відбулася міжнародна наукова конференція на тему “Європейська інтеграція як інструмент реформ у країнах Чорноморського регіону”. Вона провадилася Центром міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова разом з Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України за фінансової підтримки німецького Фонду ім. Фрідріха Еберта. У роботі конференції також взяли участь керівник головної аналітичної служби Секретаріату Президента України Ростислав Павленко, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, представники інших київських і одеських дослідних центрів.

Під час роботи конференції її учасниками були розглянуті такі питання, як вплив підготовки до можливого вступу України до ЄС і НАТО на хід реформ у країнах нашого регіону, проблема впровадження демократичних стандартів в управлінські процеси в країнах Чорноморського регіону, перспектива входження економік країн регіону в європейський ринок.

Також на зустрічі були порушені питання стратегії країн Чорноморського регіону у взаєминах з Європейським Союзом, перспективи входження в ЄС Болгарії, Румунії і Туреччині. Крім того, особлива увага була приділена ролі країн регіону в загальноєвропейських і євроатлантичних процесах.

Відбувся і “круглий стіл”, де головними проблемами, за словами його організаторів, були пошук моделей та інструментів інтеграції країн у європейський економічний простір (такі, як боротьба з тінізацією економіки шляхом використання європейського досвіду, членство в СОТ, митний союз ЄС-Туреччина тощо), а також регіональні механізми та проекти для підвищення конкурентоспроможності економіки країн регіону.

За словами працівника Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Сергія Глібова, Чорноморський регіон сьогодні становить собою простір, де тісно переплітаються інтереси кількох держав. У ньому, на його думку, нині домінують інтереси насамперед таких країн, як Україна, Грузія, Болгарія та Румунія, на відміну від 90-х років минулого століття, коли всю політику в даному регіоні визначали Росія й Туреччина. На перший план виходять проблеми транспортування каспійської нафти та розподілу її на європейському ринку. Подібні питання, відзначив Глібов, мають більшою мірою політичний характер, і особливо актуальні для України та Грузії.

Директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко особливо наголосив, що в умовах євроінтеграції різко загострюється проблема виживання національних економік, оскільки власне виробництво в країнах виявиться під тиском умов вільної торгівлі. Тому, відзначив він, слід грамотно й раціонально вирішувати питання про вступ України до ЄС і СОТ.

Про проблеми взаємин країн Чорноморського регіону з Євросоюзом і про актуальні питання взаємодії держав Причорномор’я докладніше розповіла наукова співробітниця Центру міжнародних досліджень ОНУ ім. І.І. Мечникова Ірина Максименко. За її словами, в регіоні немає спільного бачення ситуації в Європейському Союзі. Держави регіону прагнуть реалізувати свої національні інтереси, і це призводить до сильної конкуренції в різних галузях. Наприклад, у сфері морських вантажоперевезень конкурентами України виступають Росія й Румунія, які стрімко нарощують обсяги вантажообігу своїх портів. Політика ж Європейського Союзу, на її погляд, полягає в горезвісних “подвійних” стандартах стосовно даного регіону. З одного боку, ЄС намагається активно діяти в регіоні в тому разі, якщо це йому вигідно, з іншого боку, загальної політики він тут не має. Відповідно, не здійснюється підтримка з боку ЄС таким організаціям регіону, як ГУААМ і ОЧЕЕС, які Євросоюз сприймає тільки як дискусійні клуби і не подає їм жодної допомоги.

На думку всіх учасників конференції, роль євроінтеграційних процесів має дедалі більше підсилюватися в чорноморському регіоні; потрібно також провадити цілеспрямовану політику на зближення з Європою. Водночас сам Євросоюз має розширити діапазон своїх дій у Чорноморському регіоні, надаючи підтримку різним місцевим політико-економічним організаціям, підсилюючи таким чином тут свій імідж.

Выпуск: 

Схожі статті