Засідання постійної комісії обласної ради з питань екології та використання природних ресурсів завжди відбуваються жваво, із залученням великої кількості зацікавлених осіб. І все-таки останнє засідання, напевно, запам’ятається надовго. Пристрасті розпалилися до краю...
УСІ НА ЩОСЬ СПОДІВАЛИСЯ...
Першою на засіданні комісії обговорювалася проблема з утилізацією токсичних відходів. Розмова ця вже має свою історію. Ще три з половиною роки тому була ухвалена спеціальна регіональна програма щодо даного питання, виконання якої закінчується у нинішньому. А що зроблено? В області є 545 полігонів твердих побутових відходів. Але не всі з них мають навіть необхідні паспорти, погоджені з природоохоронними органами. На стадії проектів і узгоджень оформлення реєстрів перебувають і інші важливі роботи. А час-то пішов.
Але особливо депутатів обурила ситуація на двох складах отрутохімікатів, що накопичилися за багато років на станції Затишшя Ширяївського району й у селі Саф'яни Ізмаїльського. На перший об'єкт вже витрачено 1,3 млн гривень, але справу так і не доведено до кінця. А їзмаїльці не можуть продовжити роботи, тому що не тільки припинено фінансування, але навіть не повернуто боргів за минулий рік. В.о. начальника державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області В.І. Крутякова, яка виступала з цього приводу, так і не змогла переконливо пояснити причини того, що сталося. А посилання на відсутність проектної документації відразу були відкинуті присутніми, зокрема, головою Ізмаїльської райради М.З. Івановою, яка особисто розносила ці документи до всіх інстанцій.
Не зміг представник управління також пояснити депутатам, чому дотепер ще не відкрито фінансування об'єктів з програми попередження аварій і запобігання техногенних катастроф. Сума у 5,8 млн гривень так і залишилася «непорушною», а на вулиці вже жовтень, і найкращі терміни для будівництва і ремонту пішли безповоротно. Спроба перекласти провину на райони, звідки, мовляв, не надійшла проектно-кошторисна документація, відразу одержала дружну відсіч. Тому що управління не взяло на себе ніяких турбот. Навіть чергових листів не написало. Усі чекають, щоб до них прийшли, як у старі часи, та добре попросили...
На засіданні президії облради, яка відбулася того ж дня, згадане управління і новоутворене Головне управління фінансово-бюджетної політики облдержадміністрації намагалися парирувати адресовані їм звинувачення і продемонструвати проект розпорядження, у якому визначено об'єкти, і виділяється 1,7 млн гривень. Але в цьому документі є один великий недолік. Виявляється, туди в основному включені об'єкти, які раніше не були в реєстрі, затвердженому обласною радою і головою облдержадміністрації. Знову робиться спроба повторити вже не раз засуджувану практику, коли державне управління з екології і природних ресурсів намагається самостійно регулювати список об'єктів, ігноруючи вимоги депутатів.
Така розмова наприкінці року явно нікого не прикрашає. Усі чогось чекали, на щось сподівалися. На животрепетні запитання керівники згаданих управлінь повинні дати відповідь уже на наступному засіданні постійної комісії і президії облради.
ЗА ПАПЕРАМИ НІЧОГО НЕ ВИДНО...
На адресу постійної комісії звернулися деякі депутати обласної ради, керівники районів, які висловили тривогу з приводу організації і проведення полювання в буджацьких степах області.
Депутат М.К. Лебеденко не міг стримати свого гніву: в Арцизькому районі робиться відстріл буквально усього, що тільки рухається і намагається літати. Фауна бессарабського краю не така вже і багата, отож вимагає до себе уваги в плані відновлення і збільшення поголів'я. Але куди там! Солідні комісії з представниками Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, того ж державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, громадських організацій, представники мисливського господарства стали на захист – ні, не бідних, зникаючих із природи тварин і птахів! За їхніми висновками чисельність мисливських видів тварин за останні п'ять років залишається стабільною. А тому: плі!
Починаючи з 13 серпня, стрілянина не вщухає і триватиме до весни. А голос депутата просто проігнорували. Він залишив за собою право терміново звернутися до суду. Можливо, там хоч намагатимуться зрозуміти, що нічим не можна виправдати непомірне винищування.
Не виключено, що до суду ж доведеться звернутися і керівникам Ренійського та Ізмаїльського районів. Голова Ренійської райради М.М. Ангеловський і голова Ізмаїльської райдержадміністрації С.А. Ніколаєв звернулися до постійної комісії з тривожним проханням: урезонити діяльність ТОВ «Дельта Дунаю», яке дуже розгорнулося, розташоване у селі Новоселівка Ренійського району. Ізмаїльці почали вимагати скасування рішення обласної ради від 11 січня 2002 року «Про виділення ТОВ «Дельта Дунаю» земельної ділянки для створення мисливських угідь». Таке прохання і у ренійців.
Питання доручили вивчити обласному управлінню лісового господарства. Підсумки вийшли дивні. Виявляється, назване товариство тільки всіляко сприяє розмноженню фауни. І наводяться факти, які можуть оцінити читачі, особливо жителі тих сіл і районів. Іхня заслуга в тому, що було підготовлено і розкладено у годівниці взимку 80 ц сіна і 100 ц зернових культур, що відповідає встановленим нормам. Більш того, на території виділених угідь за 2,5 року зросло поголів'я диких кабанів на 80 голів, козуль – на 97 голів, зайців-русаків – на 129 голів. Правда, ондатри стало менше на 433 голови. Чи не правда, дуже разюча точність! Начебто це на колгоспній фермі утримується, а не по полях бігає і ховається від жорстоких намірів мисливців.
Дивує і юридичний висновок з цього питання. Мовляв, для скасування раніше ухвалених рішень щодо виділення земельних ділянок у Ренійському і Ізмаїльському районах можливо тільки після закінчення терміну оренди або добровільної відмови ТОВ «Дельта Дунаю» від їх використання. Але є положення про погіршення умов мисливських угідь та їхнє використання, про яке пишуть два районних керівники. Їм що, уже не можна вірити? Вони що, намагаються скривдити дбайливих захисників природи? А висловлення депутата облради від Ренійського району В.В. Чумаченка просто не взяли до уваги.
Чи не правда, дуже цікава позиція?
САДУ-ЗАПОВІДНИКУ – ЗНИКНУТИ?
Після побаченого і почутого вже не було несподіванкою звертання Сергіївського селищного голови О.Ю. Шелестенка.
Тривалий час в цьому селищі, яке відноситься до Білгород-Дністровської міської ради, існувала мережа лікувально-профілактичних та інших об'єктів сусідньої Молдови. З'явився і унікальний парк, створений на науковій основі, з використанням унікальної колекції екзотичних і високодекоративних для нашої місцевості дерев і чагарників. Роботу провадили вчені Ботанічного саду АН Республіки Молдови. Під парк виділялося 18 гектарів землі. Їх планувалося освоїти у три етапи. Але ситуація змінилася, і роботи встигли провести лише на восьми гектарах. Проте, результати вражаючі. Було посаджено понад 4,5 тисячі хвойних дерев і чагарників, 2300 листяних дерев, 40 видів квітів і 7 видів ліан. Все було здійснено на науковій основі у вигляді спеціальних композицій. Не дивно, що цей парк ще в 1993 році було віднесено до природно-заповідного фонду області, на його основі намічалося створити парк-пам'ятник садово-наукового мистецтва місцевого значення «Сергіївський».
Спочатку здавалося, що селищний голова прийшов просити допомоги для подальшого здійснення початої молдавськими вченими великої справи. Але прохання було зовсім іншим. Виявляється, треба скасувати те давнє рішення обласної ради від 17.10.1993 року і зняти з парку статус заповідного об'єкта.
А для чого потрібен такий жорстокий маневр? З одного боку, щоб сховати багаторічну бездіяльність селищної ради стосовно забезпечення належного утримання парку-пам'ятника та його охорони. Дійшло до того, що всі документи щодо парку були знищені, режим його робіт не дотримується, багато коштовних зелених насаджень зачахли, інші просто знищують. А селищний голова О.Ю. Шелестенко на останні офіційні запити відповідних органів став повідомляти, що, мовляв, немає вже такого об'єкта, як парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва, відчепіться від мене.
З виступу того ж голови на засіданні комісії стало зрозуміло, що не доля парку його хвилює. Йому потрібна земля для здачі у оренду, для будівництва дач і котеджів. І щоб за це не турбувала постійно прокуратура.
Прохання голови відхилили. Але крапку дійсно ставити рано. Парк просто треба рятувати. Та й про його подальший розвиток варто подумати. І нашим численним вченим, і ентузіастам-екологам. Не зрозуміло тільки, чому вони так затято мовчать дотепер?
