ВАЖКІ ДНІ
Геокосмічна напруженість листопада обумовлює такі екстремально важкі дні: 1-3, 9, 10, 13, 15-17, 23, 24 та 27 числа. Особливо дискомфортно будуть почувати себе хворі та фізично ослаблені люди: нервозність, головні болі, стреси, загострення хронічних захворювань. У ці дні не перевантажуйте себе ані фізично, ані емоційно, постарайтеся провести їх тихо та спокійно.
14 листопада – остання чверть Місяця переноситься людьми гірше, ніж перша. Куплену цього дня техніку не намагайтеся освоювати – цей день “чорний” і обов’язково щось зіпсується.
У ГОНИТВІ ЗА ДВОМА МОЖНА ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ЖОДНОГО ВРОЖАЮ
У минулому випуску ми вже розповідали, що пасинки винограду свою назву одержали завдяки твердому переконанню, яке існувало тривалий час, про негативний вплив на величину та якість врожаю і тому їх обов’язково видаляли. У недалекому минулому думка кардинально змінилася, і тепер їм приписують багато гарних якостей, навіть формування другого врожаю. Чи так це? Ми вже почали обмінюватися думками з даного питання на сторінках газети. Сьогоднішнє інтерв’ю – це продовження розмови, своїми спостереженнями та висновками ділиться один із найдосвідченіших та найавторитетніших вчених, виноградарів Одеської області, помічник ректора ОДАУ, кандидат сільськогосподарських наук Н.М. КОВАЛЬ.
– В еволюції виноградної лози пасинки справді відіграють значну роль як спосіб збереження виду?
– Виростаючи зі скоростиглих бруньок, розміщених біля основи черешка кожного листка, пасинки доповнюють масу листя, що особливо важливо у випадку пошкодження основних пагонів пізніми весняними заморозками, градом або з інших причин.
Лоза добре розвинутих пасинків визріває краще, аніж у основних пагонів і тому менше пошкоджується низькими температурами взимку. Вона цілком може бути використана для формування плодових ланок при обрізуванні кущів.
Це, так би мовити, можлива користь від утворення пасинків. А ось варто їх видаляти чи ні, залежить від конкретних умов розвитку рослин винограду.
– Коли пасинкування треба робити без сумніву?
– Цю операцію потрібно проводити обов’язково та неодноразово (в міру з’явлення нових пасинків) при вирощуванні лози підщепних сортів винограду, щоб одержати можливо більш довгі та добре визрілі основні пагони визначеної товщини.
Пасинкування буде корисне й на культурних сортах винограду, якщо вони за своєю природою або від рясних поливів та добрив схильні до сильного розвитку пасинків, що призводить до затінення листків основних пагонів, поганого провітрювання кущів, посилення ураження хворобами, погіршення якості врожаю.
Пасинки на культурних сортах не можна виламувати. Це призводить до пошкодження вічок, які формуються в їхній основі та несуть плодові бруньки під врожай наступного року. Пасинки варто вкорочувати у трав’янистому стані (за довжини 10 – 15 см) шляхом прищипування. А у разі початку здерев’яніння – зрізати секатором над 2-3 листком. Листки пасинків, які залишилися, будуть служити додатковим джерелом підживлення для вічок основного пагона.
– А якщо на кущах винограду пасинків мало і вони тонкі, слаборослі?
– Це характерно для певних сортів винограду або при достатньому навантаженні рослин пагонами або врожаєм.
Замість видалення пасинків можна прищипувати їх у трав’янистому стані над 2-3 листком, що позитивно вплине на врожай майбутнього року.
– Зрештою, неприємний випадок для будь-якого виноградаря, коли кущі з різних причин виявилися недовантаженими. Як чинити із пасинками?
– Пасинків при цьому утворюється багато, і вони ростуть енергійно. Видаляти їх недоцільно. Більше того, коли основні пагони досягнуть довжини 25 – 30 см при більш ніж нормальній товщині, верхівки цих пагонів треба видаляти шляхом прищипування. Внаслідок цього з’являться нові пасинки, покриття листом куща збільшиться.
Залишати пасинки треба також на рослинах, пошкоджених морозами, пізніми весняними заморозками, градом. Добре розвинуті здерев’янілі пасинки можна й треба використовувати при формуванні скелета куща (рукавів, кордонів) та плодових ланок.
У деяких сортів винограду формується врожай на зелених пасинках. Однак в умовах Одеської області визріває він дуже рідко, навіть у найраніших сортів.
Інтерв’ю вела Ганна ВОЙТКО,
оглядач «Одеського дачника»
В АЙВІ КОРИСНЕ ВСЕ
Терті варені або печені плоди айви корисні при захворюваннях печінки, чай із плодів – при запаленні нирок, сечового міхура, чай із насіння – при кашлі (10 г на склянку окропу, кип’ятять 5 хвилин, приймати по 1-2 столові ложки 3 рази на день).
Водний настій листя (5 частин листя на 200 мл крутого окропу) має здатність послабляти та навіть припиняти приступ бронхіальної астми.
Насіння айви містить слиз, тому його можна використовувати як пом’якшувальний та обволікаючий засіб: 10 г насіння залити 1 склянкою теплої води. Струшувати 7 – 9 хвилин. Отриманий слиз застосовують всередину по 1 ст. ложці 3-4 рази на день через 20 – 30 хвилин після прийому їжі при гастритах, як відхаркувальне при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. А зовнішньо – при опіках та подразненні шкіри.
Насіння айви не можна подрібнювати, тому що це призводить до видалення з нього отруйної речовини амігдаліну, що надає айві запаху гіркого мигдалю.
ТРАВИ ПРОТИ… КАМІННЯ
Для попередження утворення каміння у нирках існує низка народних засобів. Пропоную читачам газети кілька рецептів, якими користуються в нашому роду кілька поколінь.
Квітки коров’яку, трава хвоща польового – порівну. Настій цих трав пити по 2 склянки на день протягом 2 тижнів, потім два тижні перерва й знову повторити лікування.
Березовий сік – по 1 склянці 3 рази на день, вранці натщесерце.
Сік чорної редьки – 1 чарка вранці натщесерце.
Трава мучниці (ведмежі вушка) – по 1 ст. ложці відвару 3 – 5 разів на день.
Листя, плоди суниці заварюють як чай 1 ст. ложку в 1 склянці окропу, настоюють 5 – 10 хвилин. Приймають по 1 склянці 3 рази на день.
Свіжий сік журавлини (при підвищеній кислотності шлункового соку протипоказано).
О.С. ПЛОХОТНЮК,
м. Запоріжжя
ТАК КОРЧУВАЛИ В СТАРОВИНУ
Розкорчування – важка праця. Щоб звільнити від неї садівників, у США винайшли особливий хімічний препарат. Пень ним просочується і потім вигорає до коренів: навіть із землі витягувати не треба.
Нове – це добре забуте старе. Ось що рекомендувала ще у 1895 році “Настільна книга – різні необхідні довідкові відомості”:
“Дерево зрубують восени біля самої поверхні землі. Роблять у центрі стовбура отвір діаметром 4,5-7 см і глибиною 45-55 см. Набивають цей отвір дрібно стовченою селітрою (45-70 г), доливають водою, щільно забивають дерев’яною втулкою. У такому вигляді пні стоять до весни. Навесні втулку вибивають, наповнюють отвір гасом та запалюють. Стовбур та корінь навіть найпотужнішого пня вигорають вщент. Однак цей метод не можна застосовувати на торф’яному ґрунті”.
ПЕРЕСАДЖУВАННЯ ПРОЙДЕ ГЛАДЕНЬКО
Як би ми не намагалися перед закладанням саду усе ретельно спланувати, досить часто настають такі моменти, коли доводиться або виправляти помилки, або здійснювати новий, більш вигідний варіант “будівництва” саду... Іншими словами, пересаджувати вже дорослі дерева.
Найкращий час для цього є друга половина жовтня, а в південних районах такі роботи можна виконувати ще й у першій декаді листопада.
Дерева та кущі віком 2 – 4 роки пересаджувати досить легко, потрібно тільки намагатися якнайменше пошкодити корені при викопуванні. Найкраще викопати кущ або дерево із грудкою землі. При цьому, чим старше дерево, тим більше має бути й землі. Найважчим, як показує практика, є пересаджування дерев старших 8 років, їх до цього потрібно готувати не менше аніж за рік.
Восени викопують навколо дерева в радіусі 0,5 м рів глибиною 40 см і заповнюють його компостом. Корені, які зустрічаються, обрізують та обмащують садовим варом.
Навесні наступного року зовнішню сторону рову необхідно обкопати, знизу акуратно підрізати корені, обгорнути кореневу систему із ґрунтом старим мішком або іншим матеріалом, потім вийняти дерево із ями й посадити його на наміченому місці.
С. ГАВРИШКІНА,
м. Полтава
«БОРОДАТИЙ» САДЖАНЕЦЬ КРАЩИЙ
Із настанням осені підійшов час садіння дерев та кущів. Нерідко, розглядаючи саджанці, ми намагаємося вибрати такий, у якого потужний корінь. Але як би не нахвалював продавець свої деревця, намагайтеся вибирати не за товщиною кореневої системи, а за кількістю усмоктувальних коренів, так званої “бороди”. Зверніть також увагу на те, щоб були живі бруньки та пагони, чиста кора, характерні для сорту кольори.
Саджанець, доки дійшов до вас, втратив багато вологи, тому перед садінням замочіть його на кілька годин у воді. Коли саджанець викопували, то обірвалася більшість усмоктувальних коренів, то ж не прагніть до посадкової ямки вносити добрива. Адже вони поглинуть вологу, й ґрунт біля коренів стане сухішим. Засипте яму верхнім шаром ґрунту, добре полийте, щоб не залишилося порожнеч і корені не висохли. А якщо хочете удобрити, то краще через півроку. Перед садінням обов’язково обрізуйте саджанець, щоб зменшити споживання вологи.
М. МОТОРНИЙ,
агроном
ЧИ ПОТРІБНО ПРИБИРАТИ ЛИСТЯ?
Як вчинити восени із опалим листям в саду? Я його загортаю у ґрунт при перекопуванні саду, а можливо, воно є джерелом інфекції й цього робити не варто?
В.Н. ЯКИМЧУК,с. Радісне Іванівського району.
Щодо того, як вчинити із опалим листям, рекомендуємо прислухатися до поради доктора сільськогосподарських наук, професора КДАУ Л.Є. Славгородської-Курпієвої:
– У промислових садах на великих площах прибрати листя під деревами неможливо. Тому опале листя тут потрібно ретельно заорювати у ґрунт.
На присадибних ділянках листя варто прибирати у купи й компостувати, щоб згодом цю масу можна було повернути під дерева. Не можна збіднювати ґрунт природним перегноєм, але й не рекомендується залишати листя на поверхні землі. На ньому може бути інфекція парші, коккомікозу, клястероспоріозу, лялечки мінуючої молі та ін.
ВКРИВАЄМО ШТАМБОВІ ТРОЯНДИ
Штамбові троянди – це не окрема особлива група троянд. Найчастіше це троянди із групи чайно-гібридних, щеплені не в кореневу шийку, а в штамб шипшини. Тому в центральних та північних районах України їм на зиму потрібне ретельне укриття. Щоб навесні уникнути прикрощів і в майбутньому насолоджуватися дивовижною красою таких рослин, потрібно зараз трохи постаратися і допомогти їм пережити зиму.
Насамперед перед укриттям все листя, невизрілі та пошкоджені частини пагонів видаляють. Спробуйте акуратно пригнути штамб до землі. Але будьте обережні. Не кожний штамб гнеться, може й зламатися. Нагинати слід поступово, у два-три прийоми. Спочатку його схиляють та фіксують до кілочка під кутом 30 – 500 і залишають на кілька днів. Потім цілком нагинають таким чином, щоб крона вляглася на свіжонасипаний горбок землі, фіксують її дерев’яним гачком та вкривають хвойними гілками, а зверху землею або поліетиленовою плівкою. При розкритті їх також піднімають у два-три прийоми.
Якщо штамб трапився негнучкий, є два шляхи.
Перший. Він застосовується у районах із більш суворою зимою. Насамперед, підкопують грудку землі на глибину 40 см і вкладають всю рослину на бік. Вкривають її цілком разом із грудкою землі. Грудку спочатку потрібно засипати землею, а поверх матеріалом, який утеплює (листя, стружки).
Другий шлях – поставити каркас із дротяної сітки або вільно обернути штамбову троянду руберойдом та обв’язати його міцним шпагатом, щоб не розходився. Весь простір між рослиною та стінками каркаса або руберойду заповніть сухим листям, стружками, зверху натягніть папір та плівку, які теж обв’яжіть шпагатом.
І ще. Молоді однолітні посадки троянд варто вкривати останніми, а розкривати – у першу чергу, тому що вони особливо чуттєві до дефіциту повітря.
Н. ДЕРКАЧ,
агроном-квіткар
Із досвіду АРОМАТЕРАПІЯ ДЛЯ КАРТОПЛІ
При закладанні картоплі на збереження на дно короба стелю стебла та листя сухого полину. На них вкладаю бульби шаром 30 – 35 см, вкриваю полином і знову кладу шар картоплі. Висоту насипу доводжу до 1,5 м і усе знову вкутую травою.
Полин вбирає вологу, її запах тримається два місяці. І картопля не гниє, добре зберігається в льосі. Цей досвід широко використовували старожили нашого села – про нього свого часу повідав мій, доброї пам’яті, дід.
І. МАТВІЄНКО,
Іванівський район
ЯКИМ БУТИ МІШКУ?
Насіннєву картоплю зберігаю останні роки у потрійних мішках із лутрасилу в неопалюваній кухні. До березня у звичайних мішках картопля дала паростки по 20-30 см, а в лутрасилових вони були набагато коротшими, але кремезними, міцними. Зіпсованих бульб практично не було.
Хтось скаже: “Дорого”. А я так не думаю. Адже лутрасилові мішки прослужать роки. Та й насіннєва картопля хіба нині дешева?
Л. ЄНОХІНА,
м. Одеса
