Так назвав свою першу персональну виставку фоторобіт її автор Дмитро Валерійович Скорик.
Вчитель біології та хімії одеської художньої школи імені Костанді, він захопився фотографією років десять тому. А останніми роками не випускає фотоапарату з рук.
Як фотомайстер, він брав участь у багатьох міських виставках, роботи його постійно прикрашають стіни рідної школи, і ось перша персональна... Вона відкрилася цими днями у виставковому залі «Українська скарбниця» обласного Центру української культури (вул. Ланжеронівська, 24-а).
Фотовиставки в Одесі – не рідкість. У кожної із них своя тематична спрямованість, своє обличчя. Виставку робіт Д. Скорика відрізняють зовнішня невигадливість і щирість, щиросердечна теплота. У найпростішому, повсякденному він бачить те, чого не зауважують інші або, помітивши, сковзнуть байдужим поглядом. Нічого немає вигадливого, нічого нарочито гарного – природа нашої рідної Одещини, переважно, передмістя.
Ось «Водяна царівна» – лілія. Прекрасна квітка, яка застигла у своїй незайманій білизні на водній гладі. Великими очима дивиться «Гарна дівчина» – бабка, немов хоче сказати: «Нас мало залишилося. Бережіть нас, люди!» Привертають увагу роботи «Степові вовки», «Після шторму», «Піщані дерева», «Ранок», «Жар», «Старе подвір’я» та інші.
Розділені на кілька серій («Кінбурнська коса», «Дністровський пленер», «Свято в болгарській сім’ї», «Російська зима»), фотороботи поєднують одна спільна властивість – доброта. Душевне тепло відчуває кожен, хто познайомився із серією «Свято в болгарській сім’ї», відчуття радості від «Російської зими», трепетне і хвилююче почуття – від робіт на біблійні теми: «Святкова трапеза», «Маковей», «Піст».
Сам фотохудожник, говорячи про мету своєї виставки, відзначив:
– Хочу поділитися красою побаченого з іншими.
Красу його робіт бачать учні, бачать відвідувачі і усі погодяться із тим, що Дмитру Скорику це вдалося.
