Ширяївський район багато років вважався економічно відсталим, а потім йому дали нове визначення – депресивний, що пригнічувало ще більше. Але останні рейтинги за соціально-економічним розвитком районів висунули ширяївців у першу половину таблиці. Отже, добрі зміни є. І не випадково саме в цьому районі відбувся перший виїзний семінар голів райдержадміністрацій, яким керував губернатор області В.П. Цушко.
Урок перший, від райдержадміністрації
Учасники семінару здобули перший урок розумного господарювання по-новому, ще не під’їхавши до районного Будинку культури й до офіційної зустрічі з місцевими господарями. Усім дуже сподобалася під’їзна дорога до райцентру та нова розв’язка для транспорту з “конюшиновим” мостом. Це заслуга суто місцевого керівництва. Вірніше було б сказати, – плата за його принциповість і послідовність в обстоюванні законних інтересів громади. Про що не без гордості розповідала гостям голова райдержадміністрації Л.І. Жаданова.
Справа в тому, що будівництво автобану Одеса – Київ, на жаль, мало й багато негативних сторін. Одна з них – руйнування місцевих доріг, термінова розробка на орних та інших землях кар’єрів, перевезення піску, інших будматеріалів без особливого дотримання інтересів місцевих громад і екологічних вимог.
Попередження ширяївців не дуже слухали. Але минув час оформлення документів про здачу об’єктів. Попри всі умовляння та погрози керівники району цих актів не підписали. І висунули умову: відновити все зруйноване, розбите та розрите. Після багатьох дорікань усе-таки довелося погодитися зі справедливими вимогами ширяївців.
Така принциповість місцевого керівництва має стати для інших уроком. Її свого часу не виказали належним чином ні в Любашівському, ні в Савранському, ні в Ананьївському, ні в інших районах, які якимось чином зачепило будівництво автобану.
А тепер вони, потерпілі, як пасажири, що спізнилися на поїзд, пишуть листи та заяви до всіх високих інстанцій із проханням допомогти одержати компенсацію за зазнані збитки від Міністерства транспорту та зв’язку. Але там сьогодні вже інші керівники, у них зовсім інше ставлення до цього будівництва.
Урок другий, від Миколи Захар’єва
Ми їдемо до глибинки Ширяївського району – до села Преображенка, де директором місцевого ПСП “Маяк” багато років працює М.Й. Захар’єв. І незабаром зрозуміли, що саме поняття “глибинка” для нього досить відносне, і пов’язане воно більше лише з відстанню від обласного або районного центру.
Господар “Маяка” повів гостей не до контори, не до клубу, а на господарський тік. Тут учасники семінару побачили критий ангар площею... півтора гектари, де під надійним захистом зберігаються зерно і техніка.
– Маємо ще одне приміщення, – пояснив Микола Йосипович, – щоправда, менше лише на півгектара.
Подальша інформація була для багатьох не менш вражаючою. Назвемо з докладної розповіді Захар’єва лише кілька цифр. Деякі господарі скорочують поголів’я худоби на фермах, повторюють про економічну невигідність тваринництва. У “Маяку” рівень його рентабельності складає 40 відсотків. Молочне стадо дало до каси 2 млн гривень, продані 350 тонн м’яса принесли ще більше. Маючи такі ресурси, не треба по кредити бігати та турбуватися про дотримання графіка видачі заробітної плати.
Учасники семінару обійшли багато ферм, побачили всю живність. Нічого, як мовиться, особливого немає. Утримуються худоба та свині в старих приміщеннях, щоправда, добротно відремонтованих і без “традиційних” протягів. Цим підкреслюємо, що й багатьом іншим господарствам таке цілком доступно.
Причина успіхів в іншому – в кормах. У “Маяку” складають сівозміни так, що 30 відсотків займають бобові культури, багаторічні й однорічні трави. Тому тварини одержують достатню кількість соковитих кормів, збалансованих за поживними речовинами. Та й товарне зерно, відходи тут не квапляться продавати, а “пропускають” через ті ж тваринницькі ферми.
У господарстві працюють 240 чоловік. Якби не тваринництво, 200 з них залишилися б просто незадіяні.
Проїжджаючи селом, директор постійно повторював гостям: праворуч – стадіон, школа, двоповерховий дитячий садок, Будинок культури. Усе це під нашим опікуванням. Діти в школі одержують безкоштовні обіди.
Цього року господарство виділило 1,5 млн гривень власних коштів на газифікацію села. Прокладено 4,5 км труб. Ще одне зусилля – і місцеві села одержать довгоочікуване блакитне паливо.
Урок третій, від Віктора Маймескула
Від Преображенки шлях лежав до Старих Маяків, де розташоване приватне сільськогосподарське підприємство “Світанок”, що його очолює В.Ф. Маймескул. Втім, його володіння розкинулися на сім поселень в окрузі. І знову учасники семінару навіч переконалися, як тут дбають про людей – дорослих і дітей. Перші забезпечені високооплачуваною роботою, а діти – садками й автобусами для поїздки до загальноосвітньої школи.
– У нас у кожному селі неодмінно працює тваринницька ферма, – наголошує Віктор Федорович, – тому люди скрізь забезпечені роботою.
Господарство має 1300 голів ВРХ (з них 520 корів), 1400 голів свиней, зокрема 200 породистих свиноматок. А це – постійно наповнений “банк” підприємства.
Господарство від реалізації своєї продукції має понад 3,7 млн гривень. Це дозволяє успішно вирішувати багато соціальних питань. Учасники семінару відвідали новісіньку церкву, побували у двоповерховому будинку, в якому розташовані в досить просторих приміщеннях і сільська рада, і вузол зв’язку, й інші служби села.
У Старих Маяках споруджують будинки для фахівців, молодих працівників. Останнім часом здано вісім котеджів. В одному з них живе сам голова.
– Такий будинок коштує 120 тисяч гривень, – пояснив господар. – Ми видаємо кредити на 10 років. Врешті будь-який сумлінний працівник, особливо тваринник, спроможний за цей час повернути борги і жити в добротному будинку.
А нам згадалися десятки, а то й сотні полишених будинків не тільки на півночі, але й півдні області.
Ось як усе взаємозалежно. Створення або відновлення тваринницьких ферм дає нові робочі місця, солідні заробітки. І люди не їдуть у пошуках кращої долі в інші краї. Більше того, як бачимо, до “Світанку” навіть приїздять із інших регіонів.
Урок четвертий, від двох Сергіїв
Розмови про інвестиції й інвесторів ведуться практично на кожній обласній нараді. Причому з одним висновком: іноземці до нас не квапляться. Тому і справа слабко посувається.
Але, виявляється, до питання можна підійти й інакше. Адже останнім часом з’явилося чимало заможних людей, що хочуть збільшити свої капітали. Причому не участю в якихось аферах, перепродажем товарів.
Вони мають намір організувати або розширити своє виробництво. Але для цього їм потрібні певні гарантії місцевої влади. Схоже, що керівникам Ширяївського району інвестори повірили.
Один із них – директор приватного підприємства “Сегрос” С.Г. Осадчук. Цей колектив займається переробкою м’яса та виробництвом ковбас. Ну і що? – скаже читач, і таких зараз десятки, особливо навколо великих міст.
І ось тут наважимося заперечити. Одна справа – навколо великих міст, а це – на околиці району, в селі Миколаївка, куди учасники семінару діставалися майже годину. І їздили таки не даремно. Вони навіч побачили, як можна й на периферії впроваджувати передову технологію, виробляти продукцію і якіснішу, і дешевшу. Недаремно до місцевого магазину “по товар” з’їжджаються люди з багатьох районів, та й одесити не рідкі гості.
І ще одне. За останні роки припинили роботу або ледь зводять кінці з кінцями такі підприємства в багатьох північних районах. Зокрема й у Котовську. А тут розширюють виробництво, будують сміливі плани про можливості переробки м’яса, навіть використовуючи сировину з інших областей.
Якби не було певності – не будували б нову бойню з устаткуванням багатьох іноземних фірм. Цей об’єкт має стати до ладу вже у цьому році.
Близько розташована нова траса Одеса – Київ потребує відповідного сервісу, нових готелів, магазинів, ресторанів і добротних затребуваних продуктів харчування. Ширяївці вже майже до цього готові. А решта?
Наступний об’єкт теж народився внаслідок порозуміння між районною владою та головою правління ВАТ “Затишанський ХПП” С.І. Бринзою. У результаті – будується практично новий хлібозавод. Його здача – в найближчому майбутньому. Понад п’ятдесят чоловік, здобувши роботу, почнуть випікати хліб та інші хлібобулочні вироби. Тоді зникне будь-яка потреба завозити його здалеку.
Ширяївцям підприємець із сусідньої Фрунзівки сподобався тим, що чітко виконує свої обіцянки, вирішує не тільки виробничі питання, але й дбає про соціальну сферу. У своєму рідному Затишші забезпечив цілковиту газифікацію селища.
У цього підприємства могутня матеріальна база, зокрема жнивна техніка. Тож при нагоді допоможуть і на жнивах, і при переробці зерна.
Урок п’ятий, заключний
Пленарне засідання проходило в районному Будинку культури. Але перш ніж ввійти до зали, багато хто дуже зацікавлено розглядав у фойє виставку дитячої творчості: численні малюнки, вироби, вишивки, виконані руками школярів. Вона теж мала найпряміший стосунок до теми семінару, бо ще раз свідчила, що про дітей тут дбають не тільки на словах.
Відкриваючи нараду, губернатор області В.П. Цушко підкреслив: всі навіч переконалися: у ширяївців є чого повчитися. Передусім способів відродження та розвитку тваринництва. Пусті розмови про його збитковість не мають під собою жодних підстав. Але займатися ним треба серйозно, економічно грамотно, а не наскоком, виконуючи чергові вказівки “згори”.
У зв’язку з цим слід перекроювати структуру посівних площ, де принаймні 30 відсотків мусять займати кормові культури. Ширяївці не женуться за валовим збором зерна. Сьогодні це не завжди себе виправдує.
Крім того, ширяївці на прикладі ПСП “Маяк” переконалися, що вирощування цукрового буряку – справа вельми варта. Навіть при всіх перекосах із цінами на сировину. У цьому господарстві одержують по 420 центнерів коренів із гектара. Тому мають понад мільйон гривень чистого прибутку. Це крім сотень тисяч тонн соковитих кормів, що йдуть на тваринницькі ферми.
Заслуговує на увагу й робота ширяївців щодо розвитку малого бізнесу, організації збирання податків, виконання прибуткової частини місцевих бюджетів. Хочеться, щоб побачене набуло свого розвитку в кожному районі.
